Понте алле Ґраціє | |
---|---|
43°45′58″ пн. ш. 11°15′31″ сх. д. / 43.76621100002777354° пн. ш. 11.25873100002777605° сх. д.Координати: 43°45′58″ пн. ш. 11°15′31″ сх. д. / 43.76621100002777354° пн. ш. 11.25873100002777605° сх. д. | |
Офіційна назва | Ponte alle Grazie |
Країна | Італія[1] |
Розташування | Флоренція Італія |
Перетинає | Арно |
Матеріал | залізобетон |
Загальна довжина | 150 м |
Ширина | 14,5 м |
Відкрито | 1227, 1345, 1953 (реконструкція) |
Конструктор, архітектор | Giovanni Micheluccid, Edoardo Dettid і Riccardo Gizdulichd |
Понте алле Ґраціє у Вікісховищі |
Понте алле Ґраціє (італ. Ponte alle Grazie) — один з найдавніших мостів через річку Арно у Флоренції, реконструйований в 1953 році.
На місці сучасного Понте алле Ґраціє у 1227 році був збудований міст, названий Понте е Рубаконте на честь тодішнього подести Флоренції месера Рубаконте ді Монделло да Мілано. У своїй книзі "Vite" про життя митців Джорджо Вазарі архітектором цього мосту назвав Лапо Тедеско, сина Арнольфо ді Камбіо.[2]
Це був третій міст Флоренції, але перший з кам’яних, завдяки чому він уціліє під час повені 1333, коли інші мости Флоренції (Понте алла Каррайя, Понте Санта Триніта, Понте Веккіо) були розрушені стихією. Міст побудований в найширшому місці річки і аж до 1944 року був найстарішим та найдовшим мостом у місті.
Спочатку міст мав дев’ять аркових прольотів, але в 1347 два прольоти були закриті у зв'язку з розширенням площі П'яцца дей Моцці. У 14 ст. на одному з пілонів мосту було збудовано невелику церкву Santa Maria alle Grazie, на честь якої пізніше міст Понте е Рубаконте був перейменований на Понте алле Ґраціє. У 19 ст. кількість прольотів зменшилась до шести через роботи з укріплення берегу Арно.
На старих рисунках видні невеликі дерев'яні будиночки, де зокрема в 14 ст. були каплички і помешкання нечисленної громади черниць, які в 15 ст. переїхали звідти до одного з монастирів.
У 1944 міст був підірваний відступаючими німецькими військами.Через рік після знищення старого моста міською владою був оголошений конкурс на проект сучасного моста. Перемогу в конкурсі здобула група, до складу якої увійшли архітектори Джованні Мікелуччі, Едуардо Детті, Данило Санті, Ріккардо Джіцдулік та інженер П'єро Меліцці. Урочисте відкриття сучасного мосту відбулося у 1957 році.
Сусідніми мостами є Понте ді Сан Нікколо (на схід) і Понте Веккіо (на захід).
{{cite web}}
: Недійсний |deadurl=404
(довідка)(італ.)