Попович Геннадій Іванович

Ф
Геннадій Попович
Геннадій Попович
Геннадій Попович
Особисті дані
Повне ім'я Геннадій Іванович
Попович
Народження 9 лютого 1973(1973-02-09)
  СРСР Дніпродзержинськ,
Дніпропетровська область,
УРСР
Смерть 4 червня 2010(2010-06-04) (37 років)
  Росія Санкт-Петербург, Росія
Поховання Смоленське православне кладовище
Зріст 190 см
Вага 86 кг
Громадянство СРСР СРСР
Росія Росія
Україна Україна
Позиція нападник
Юнацькі клуби
1989
1990 		СРСР ДЮСШ МіськВиконком
СРСР «Дніпро-75» (Дніпроп.)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1991 СРСР «Дніпро» (Дніпроп.) 0 (0)
1991 СРСР «Кривбас» 10 (2)
1992 Україна «Кривбас» 31 (2)
1992 Україна «Прометей» (Дніпродз.) 1 (2)
1992—1994 Україна «Кривбас» 25 (1)
1994 Україна «Зірка» (Кіровоград) 17 (5)
1994—1995 Україна «Кривбас» 25 (3)
1995 Україна «Шахтар» (Донецьк) 3 (0)
1995 → Україна «Шахтар-2» 3 (0)
1996—1997 Україна «Кривбас» 38 (5)
1997—2001 Росія «Зеніт» (Санкт-Петербург) 109 (30)
1997—2001 → Росія «Зеніт-д» 14 (7)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1995 Україна Україна U-21 1 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Геннадій Іванович Попович (нар. 9 лютого 1973, Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область, УРСР пом. 4 червня 2010, Санкт-Петербург, Росія) — український та російський футболіст, нападник. Виступав у футбольних клубах Росії та України.

Життєпис

[ред. | ред. код]

З 1988 по 1991 рік навчався в Дніпродзержинському технікумі фізичної культури. Вихованець місцевих «Металурга» та СДЮСШОР. Першим професійним клубом став дніпропетровський «Дніпро», за який провів 1 гру в Кубку СРСР 1991 року. Також виступав за «Кривбас» Кривий Ріг (1991—1994), «Прометей» Дніпродзержинськ (1992), «Зірка» Кіровоград (1994), «Шахтар» Донецьк (1995—1996). У 1997 році перейшов в санкт-петербурзький «Зеніт», завершив професійну кар'єру на вимогу лікарів у 2001 році через проблеми з серцем.

Володар кубку Росії 1999 року. Фіналіст кубку Інтертото 2000, автор двох голів, забитих в одному з фінальних матчів. Бронзовий призер чемпіонату Росії 2001. Всього у чемпіонаті Росії за «Зеніт» Геннадій Попович зіграв 109 матчів і забив 30 м'ячів. Найкращий бомбардир команди сезонів 1999, 2000 і 2001 років.

Зіграв два матчі за олімпійську збірну Росії.

Ще у 2001 році потрапив в клініку, після чого лікарі заборонили йому виходити на поле. У 2002—2005 роках працював адміністратором у «Зеніті», у 2005—2008 роках був тренером молодіжного складу клубу, в 2009 році тренував гравців Академії «Зеніта»[1], а з 2010 року — дитячу команду «Локомотив»[2]. У вільний час також захоплювався грою в хокей та риболовлею[3].

Помер 4 червня 2010 року в Санкт-Петербурзі[4] від зупинки серця. 8 червня 2010 року відбулося прощання з Поповичем на стадіоні «Петровський», в той же день він був похований на Смоленському кладовищі в Санкт-Петербурзі[2].

У Геннадія залишилися дружина Ірина та двоє дітей: дочка Яна і син Максим.

У січні 2011 року в ДСІ «Зеніт» пройшов турнір імені Геннадія Поповича[5].

3 червня 2012 року на стадіоні «Петровський» фанати «Зеніта» відкрили меморіальну дошку Геннадію Поповичу.

У творчості

[ред. | ред. код]

У пісні групи «Бивні» «Форварды» є слова: Стоичков, Веа, Кантона, дель Пьеро, а мне милее был Попович Гена!

Досягнення

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Не стало Геннадія Поповича ... Архів оригіналу за 2 грудня 2012. Процитовано 2 лютого 2017.
  2. ↑ а б «Він помер на футбольному полі». Архів оригіналу за 11 червня 2010. Процитовано 2 лютого 2017.
  3. ↑ «Ірина Попович: «Поки нас пам'ятають, ми живі».
  4. ↑ Помер Геннадій Попович. Архів оригіналу за 2 грудня 2012. Процитовано 2 лютого 2017.п
  5. ↑ « «Міжнародний футбольний турнір імені Геннадія Поповича». Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 2 лютого 2017.

Джерела

[ред. | ред. код]