Пояс обшивки — ряд дощок або металевих (пластикових) листів, що йдуть один за одним по всій довжині судна від носа до корми й утворюють його зовнішню обшивку. З'єднання двох сусідніх листів (дощок) одного пояса утворює стик, а з'єднання поясів між собою — паз.
Залежно від розташування деякі пояси мають окремі назви:
Ширстрек — найвищий пояс обшивки, розташований біля верхньої палуби (у шлюпки — біля планшира).
Шпунтовий пояс — найнижчий пояс обшивки, прилягає до кіля. З огляду на значні навантаження в цій ділянці, має найбільшу товщину з усіх дощок (листів) зовнішньої обшивки. Забезпечує як загальну поздовжню міцність, так і місцеву (при торканні плавзасобом ґрунту, при постановці корабля в док).
Кільовий чи горизонтальний пояс — пояс, який йде по середині днища, поверх кіля.
У внутрішній обшивці виділяли лімбербордовий пояс — найближчий до кіля, біля лімбербордового каналу, та спіркетинг (спіркетенс) — пояс між ватервейсом (потовщеним поясом палуби біля борту) і нижніми лутками портів.
В англійській термінології пояси часто йменуються за літерами (від нижчих до вищих): пояс A — шпунтовий пояс (garboard strake), пояс B — пояс над шпунтовим, пояс C, пояс D, пояс E тощо.
На невеликих човнах пояс складається з однієї довгої дошки. На дерев'яних суднах більшого розміру пояс утворюють кілька дощок, що з'єднуються торцями або косим стиком[en], або прямим з накладкою. У районі міделя пояс є ширшим, ближче до штевнів його ширина зменшується. На металевих клепаних корпусах листи пояса з'єднуються внапусток (з попереднім колінчастим вигином у місці перекривання), але там, де вимагається гладкість, застосовується з'єднання встик на стиковій планці, хоча воно й поступається першому в міцності. На зварних корпусах застосовується з'єднання встик: як листів одного пояса, так і сусідніх поясів.
Оскільки довжина шпангоутів зменшується від міделя до носового і кормового закінчень корпусу, число поясів у носовій і кормовій частинах борту, відповідно зменшується. Тому деякі пояси не доходять до штевнів, утворюючи так звані потеряї (рос.потеряи, від терять): вони завжди закінчуються на середині між шпангоутами і притикаються до суміжної по висоті дошки (листа), забезпеченої для цієї мети відповідним розширенням.
Дидык А. Д., Усов В. Д., Титов Р. Ю. «Управление судном и его техническая эксплуатация» — Учебник для мореходных училищ. Москва, Транспорт, 1990г., всего 320 стр., смотри 59 страницу.
Яковлев А. А., Яковлев В. А. «Основы морской технической терминологии» (Bases of maritime technical terminology). Учебное пособие. Изд. 2-е, доп. М., ЦРИА «Морфлот», 1978, 132 с.