Проблема масштабованості біткойна пов'язана з початковим обмеженням розробниками розміром в один мегабайт базової структури для зберігання даних (блока) у його блокчейні[1][2][3]:ч.2. Таке обмеження продиктовано особливістю побудови блокчейну, як повністю реплікованоїрозподіленої бази даних, що вимагає постійного пересилання між усіма учасниками кожного нового елемента. Зменшення розміру блоку істотно обмежує ефективність потенційної DDoS-атаки. Якщо врахувати середній час на формування блоку (10 хвилин) і середній розмір інформації про транзакції, то для гарантованого включення в блок кількість транзакцій не повинна бути занадто великою — на рівні близько трьох транзакцій в секунду.
З ростом популярності біткойна, кількість транзакцій збільшилася, але через обмеження максимального розміру блоку не всі транзакції «попадали» у блок відразу, періодично виникала черга. У травні 2017 роки ситуація значно погіршилася, очікування включення транзакції в блок могло сягати кількох днів[4][5].
В системі біткойн для прискорення обробки транзакції користувач може самостійно призначити комісію. Регулярне виникнення черг призвело до збільшення зборів з транзакцій, але не вирішило проблему затримки обробки транзакцій. Це робить використання біткойнів досить дорогим і призводить до зростання часу очікування підтвердження транзакції, особливо для невеликих платежів — зникає сенс використовувати їх, наприклад, при оплаті в кафе і барах[4].
Для розв'язання проблеми пропонуються різні підходи. Business Insider в 2017 році характеризував цю дискусію як «ідеологічну битву за майбутнє біткойну»[6].
Форк блокчейна — поділ безперервного ланцюга на дві гілки. Такий поділ в мережі біткойн є частиною алгоритму і відбувається регулярно в процесі майнінгу. Нові блоки завжди містять посилання на попередника. Якщо два блоки, сформованих різними майнерами, посилаються на один і той же блок-попередник, це і є розподіл. Система не дає автоматичної переваги. Нові блоки як попередника можуть вказати будь-якого з них. В результаті на деякий час мережа розділяється. У якийсь момент одна з гілок стане довшим і «відстаюча» відмирає, так як система вважає істинної найдовший ланцюг.
Блокчейн також може розділятись, коли розробники змінюють протокол визначення того, які блоки є дійсними[7].
Хард форком називають розподіл блокчейну на два окремі ланцюги в результаті використання двох різних протоколів[8]. Новий протокол також може розділити мережу, якщо всі учасники мережі не будуть його дотримуватись[7]. Наприклад, Ethereum Classic виник у результаті хард форку Ethereum через різне розуміння необхідних дій у відповідь на атаку на DAO[9][10].
Спільноти Bitcoin XT, Bitcoin Classic і Bitcoin Unlimited запропонували збільшення межі розміру блоку, як метод збільшення масштабованості. Однак підтримка обох пропозицій з часом падала[11][6].
Згідно CoinDesk, на відміну від хард форк, софт форк — це зміна протоколу, в результаті якого створені блоки визнаються дійсними і старим програмним забезпеченням[7]. Згідно Investopedia, софт форк також може розділити мережу, якщо неоновлене програмне забезпечення буде створювати блоки, які не вважатимуться дійсними за правилами нового протоколу[12].
Один із засновників і розробник Blockstream Пітер Уілл в грудні 2015 року запропонувала зміни в форматі софт форку, що отримали назву SegWit[13][14]. SegWit пропонує зберігати частину даних (відкриті ключі) за рамками блокчейна. CoinTelegraph припускає, що SegWit дозволить створювати нові рішення другого рівня зверху біткойну[14].
Софт форк активований користувачем (User-activated soft fork (UASF)) є спірною ідеєю, яка досліджує, як виконати оновлення блокчейну, яке не підтримується тими, хто забезпечує потужності мережі[7].
Були запропоновані різні пропозиції щодо масштабування біткойну. У 2015 році Джефф Гарзік представив BIP 100, а Гевін Андресен BIP 101[2]. У середині 2015 року деякі корпорації підтримували збільшення розміру блоку до восьми мегабайт[15].
Bitcoin XT був запропонований в 2015 році для збільшення потужності обробки транзакцій біткойну за рахунок збільшення межі розміру блоку[16].
Bitcoin Classic був запропонований в 2016 році, щоб збільшити продуктивність обробки біткойну за рахунок збільшення межі розміру блоку[17].
У 2016 році було укладено угоду між деякими майнерами і розробниками, яке неофіційно називалося «Гонконгською угодою», в якій містився план, в ході якого було б розглянуто як пропозицю SegWit, зроблену в грудні 2015 року розробниками Bitcoin Core, так і збільшення межі розміру блоку до 2 МБ. Однак обидві угоди не мали успіху[18].
Bitcoin Unlimited захищає інтереси майнерів за рахунок збільшення ліміту розміру блоку і підтримується майнінг-пулами ViaBTC, AntPool, інвестором Роджером Вертом і головним вченим Bitcoin Unlimited Пітером Різуном[19]. Пропозиція Bitcoin Unlimited відрізняється від Bitcoin Core тим, що параметр розміру блоку не є жорстко запрограмованим, а скоріше вузли і союз майнерів підтримують розмір, який вони хочуть, використовуючи ідею, яку вони називають «виникаючим консенсусом»[19]. Ті, хто стоїть за пропозицією Bitcoin Unlimited, стверджують, що з ідеологічної точки зору майнери повинні самі вирішувати питання масштабування, так як вони є тими, чиє обладнання підтримує мережу[20].
BIP148 — це пропозиція, яка називається «Активований користувачем софт форк» (UASF) або «популістське повстання». Планувалося, що він буде запущений 1 серпня 2017 року, і спробує змусити майнерів активувати SegWit[21]. Це стало непотрібним, тому що майнери вирішили проголосувати за активацію SegWit, використовуючи схему BIP 91.
У травні 2017 року Digital Currency Group (не плутати з Цифровою Валютною Ініціативою MIT Media Lab) оголосила рішення, що зветься SegWit2x («Нью-йоркська угода»),[24] активізуюче SegWit при 80%-ному порозі загального хеш-рейта біткойну, що сигналізує на біті 4; і підняти обмеження розміру блоку до 2 МБ протягом шести місяців з підтримкою, яка перевищує 80 % від загального хеш-рейта біткойну[25].У червні 2017 року пропозиція SegWit була ще більш ускладнена твердженням про те, що вона може порушити патенти, подані в USIPO[26]. Станом на середину 2017 року пропозицію SegWit2x підтримувало понад 90 % хеш-рейта, однак пропозиція SegWit2x була спірною ще й через те, що робота над проектом обмежувалася групою розробників тільки за запрошеннями[24]. В середині липня 2017 року стало очевидно, що майнери підтримали реалізацію пункту про SegWit до 1 серпня 2017 року, тим самим намагаючись уникнути ризику хард форку мережі біткойн[27][28][29]. 21 липня BIP 91 був заблокований, що означало, що оновлення SegWit активується на блоці 477,120[30]. До 8 серпня була досягнута ще одна угода, коли 100 % майнінг-пулів біткойну оголосили про підтримку SegWit, хоча SegWit не був повністю активований до, як мінімум, 21 серпня, після чого майнери почали відмовлятися від блоків, які не підтримують SegWit[31]. Більшість біткойн-транзакцій не використали оновлення, але вони і не були в змозі це зробити, оскільки стандартизація формату адреси BIP 173 не була завершена. За перший тиждень жовтня частка операцій з бітокойном з використанням SegWit зросла з 7 % до 10 %[32].
Bitcoin Cash, хард форк блокчейну биткойна, з'явився 1 серпня 2017 року (починаючи з блоку 478,559)[33][34]. Після хард форку власники біткойнів володіли рівними частками як біткойнів (BTC), так і Bitcoin Cash'а (BCH)[35]. Bitcoin Cash збільшив розмір блоку з одного мегабайта до восьми мегабайт без застосування SegWit[36]. Ввечері 1 серпня 2017 року BCH посідав третє місце за рівнем капіталізації серед всіх криптовалют (після BTC і Ethereum)[37]
Реалізація SegWit в серпні 2017 року була тільки першою половиною так званої «Нью-Йоркської угоди», відповідно до якої ті, хто хотів збільшити ефективний розмір блоку SegWit, скомпрометували тих, хто хотів збільшити розмір блоку хард форком[38]. Друга половина SegWit2x включає в себе хард форк в листопаді 2017 року для збільшення розміру блоку до 2 мегабайт[39].
SegWit був створений людьми, не пов'язаними з SegWit2x, і багато хто з них проти SegWit2x[40].
Lightning Network — це проект, що знаходиться в розробці, метою якого є усунення проблеми масштабованості біткойну шляхом масштабування «поза мережею». Він призначений для забезпечення оновлення стану мікроканалу без використання будь-яких блокувань, що робить мікроплатежі виправданими (і без комісії).