Проклята гра | ||||
---|---|---|---|---|
The Damnation Game | ||||
Жанр | фантастика жахів | |||
Форма | роман | |||
Автор | Клайв Баркер | |||
Мова | англійська | |||
Опубліковано | 1985 | |||
Видавництво | Weidenfeld & Nicolson | |||
ISBN-10: | 0-441-07181-3 | |||
| ||||
«Проклята гра» (англ. The Damnation Game) — роман жахів англійського письменника Клайва Баркера, вперше надрукований 1985 року видавництвом Weidenfeld & Nicolson. Написаний одразу після завершення першої трилогії «Книги крові» й розповідає фаустівську історію, яка відверто й детально зачіпає такі теми, як інцест, канібалізм та самокалічення. Це був його перший роман.
Сюжет починається у Варшаві, зруйнованої Другою світовою війною, через демісяців після визволення Червоною армією. Злодій блукає по руїнах, виживаючи завдяки своєму розуму, і дізнається про присутність у місті таємничої особи, яка, як відомо, ніколи не програвала жодної гри. Після довгих пошуків злодієві вдається знайти гравця на ім’я Мамуліан і починає з ним карткову гру.
Нині (дата автором не вказана, ймовірно, на початку 1980-х) гравець Марті Штраус відбуває покарання у в’язниці. Одного разу у в’язниці з’являється якийсь містер Той, який пропонує йому умовно-дострокове звільнення та роботу охоронцем в одного з найбагатших людей світу Джозефа Вайтгеда. Марті Штраус приймає прпопозицію та поселяється в маєтку свого роботодавця. Проте виявляється, що робота складніша й небезпечніша, ніж він вважав спочатку. Марті потрапляє в серію надприродних подій за участю Вайтгеда та диявольської людини Мамуліана, з яким Вайтгед уклав угоду з дияволом під час Другої світової війни. Вайтгеда переслідують надприродні здібності Мамуліана (наприклад, воскрешати мертвих), щоб спонукати його виконати угоду Мамуліана. Вайтхед вирішує втекти після декількох зустрічей з Мамуліаном і після того, як у нього забрали дружину, колишнього охоронця та дочку Керіс. Маючи надію врятувати Керіс, Марті Штраус вважає, що Вайтгед все-таки заслужив покарання, а також вирішує врятувати героїнового наркомана від того, щоб стати черговою жертвою проклятої гри.
Альгіс Будріс високо оцінив «Прокляту гра» як «майстерний роман», зазначивши, що «вона не передає того, що має хороша історія жахів» та «вона подає її елегантно з класичними темами»[1].
Ніл Ґейман опублікував рецензію на «Прокляту гру» для журналу «Imagine» і заявив, що «Це просто найбільш грамотний і хвилюючий роман жахів, який я коли-небудь читав. Це те місце, де народжуються кошмари – читайте на свій страх і ризик, але читати [потрібно] обов’язково»[2].
Дейвід Ленгфорд опублікував рецензію на «Прокляту гру» для «White Dwarf» № 85 і заявив, що «Баркер викручує її яскравістю та ефектними неприємними відеозображеннями – але настільки жорстоко, що обриває нитку [сюжету] задовго до того, як книга закінчиться»[3].