Проституція в Україні

Головна категорія: Проституція

Проститу́ція в Украї́ні є адміністративним правопорушенням, проте вельми поширена та значною мірою ігнорується урядом[1]. Секс-туризм привертає в Україну значну кількість іноземних туристів[2].

Згідно зі всеукраїнським опитуванням повій Київським міжнародним інститутом соціології, станом на 2009 рік: 56% опитаних жінок не працюють і не навчаються. 31% мають роботу (із них 12% працюють на постійній основі, а 19% мають випадкові заробітки). 8% опитаних — студентки вузів, 3% — технікумів, 2% — учениці ПТУ, 0,3% — учениці школи[3]. Дослідження, проведені українським Державним інститутом проблем сім'ї та молоді показує, що для багатьох жінок секс-бізнес став єдиним адекватним джерелом доходу: 50% з них підтримують своїх дітей та батьків[4].

Повій з України та інших країн Східної та Центральної Європи іменують прізвиськом «Наташа», а також в Туреччині та Ізраїлі[5].

За даними Міністерства внутрішніх справ України, серед тих, хто вирушає за кордон для заняття проституцією з України, найбільше українських повій працюють в Росії, Туреччині та Польщі[6]. У борделях країн Євросоюзу, за даними фахівців ООН, сексуальні послуги клієнтам надають понад 500 тисяч українок[6].

Також у своїй книзі "Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій" Українська письменниця XXI століття Забужко Оксана Стефанівна описала статистичні дані про кількість та поширеність проституції в Україні зсилаючись на дані з найбільшого Українського сайту із жрицями кохання ukrhot.com[7], висвітлила громадськості, що поширеність проституції у містах України говорить про те, що дана професія служить джерелом доходу для більш ніж 9 тисяч жінок та основними містами з найбільш високою концентрацією дівчат, які надають секс за гроші, служать такі великі українські міста як: Київ, Харків, Львів, Одеса та Дніпро. У цих п'яти найбільших міст України із загальної кількості 9 тисяч секс-працівниць — зосереджено понад 7 тисяч жінок, які надають свої секс-послуги чоловічій половині населення.

Законодавство

[ред. | ред. код]

За вітчизняним законодавством, користувачі послуг повій жодної відповідальності не несуть[8].

12 січня 2005 український парламент прийняв сувору кримінальну відповідальність за торгівлю людьми та примусове заняття проституцією. Попередні закони, кримінальної протидії проституції були малоефективні[2][9].

У 2006 році заняття проституцією в Україні було декриміналізовано. Завдяки активній позиції неурядових і міжнародних організацій, з Кримінального кодексу усунули статтю за заняття індивідуальною проституцією, одночасно посиливши відповідальність за торгівлю людьми. Залишається стаття 181-1 Адміністративного кодексу, згідно з якою жінки за надання послуг комерційного сексу можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності з максимальним покаранням — штраф у розмірі до 15 неоподатковуваних мінімумів[3].

Прийняті закони протидії організованій проституції і покарання за людську торгівлю мають незначний ефект, тому що багато засуджених торговців людьми часто не до кінця відбувають термін покарання[10].

23 вересня 2015 народний депутат України Андрій Немировський зареєстрував законопроєкт, який узаконює проституцію в Україні і розглядає повій як фізичних осіб-підприємців, які надають послуги інтимного характеру на платній основі. 

Згідно із законопроєктом, такі послуги можуть надаватися як фізичними особами, так і організаціями (наприклад, борделями). Законопроєкт передбачає регулювання таких послуг і встановлює правові бар'єри (такі як обмеження за віком і медичні огляди).

Щоправда, через деякий час Немировський відкликав законопроєкт, але він  порушив дискусію у суспільстві стосовно необхідності легалізації проституції.[11]

Інтернет-проституція

[ред. | ред. код]

Дедалі більшого розмаху в Україні набуває інтернет-проституція, коли дівчата обслуговують клієнтів віртуально в режимі онлайн. Так, у листопаді 2011 р. в одному із гуртожитків Запоріжжя було викрито онлайн порностудію, власник якої за рік заробив близько 1 млн американських доларів. Переважно у студії працювали студентки місцевих вишів, зарплата яких становила від 1 тис. доларів на місяць. Сайт був відкритий тільки для користувачів із США та Західної Європи.[12]

Проституція у Києві

[ред. | ред. код]

Станом на березень 2007 кількість повій у столиці, які перебували на обліку в міліції, зросла до 4 тисяч. При цьому 95 % з них — приїжджі з інших областей[13].

За останніх два роки індустрія проституції в столиці зробила грандіозний стрибок у своєму розвитку. Одним з основних чинників росту став приплив іноземців — Україна, скасувавши візи для європейців, стала одним із найпривабливіших на континенті місць секс-туризму.

Наплив секс-туристів до Києва істотно вплинув на якість наданих послуг. У ремонт і облаштованість квартир під борделі вкладаються десятки тисяч доларів, дівчата намагаються вивчити хоча б кілька фраз англійською або німецькою. Сотні іноземців щотижня прибувають до Києва для того, щоб насолодитися «доступними і красивими дівчатами», про які повідомляє реклама.

Вражають суми, які обертаються у світі секс-бізнесу. За підрахунками правоохоронців, реально в самому лише Києві щодоби виходять працювати не менше 3 тисяч повій (за іншими даними — 5 тис.). Якщо взяти середню ціну в $80 із клієнта і наявність у середньому трьох клієнтів у дівчат за ніч, виходить, що за звичайний робочий день повії столиці сумарно заробляють більше мільйона доларів, що означає — більше третини мільярда в рік.

При цьому хабарі, які щодня отримують «кришуючими структурами», зокрема й співробітниками міліції, за даними джерела в прокуратурі складають $200 тисяч за добу.

За словами керівника ЦОС ГУ МВС у Києві, в столиці на обліку перебуває більше 3 тис. повій, 90% з них — приїжджі:

«Важко коментувати, чи «кришують» їх міліціонери. Проституція — це навіть не злочин, а адмінпорушення. Їх регулярно затримують, складають протоколи, які направляються за місцем проживання. Штраф від 17 до 51 грн. Навіщо ж їй платити 100 щодня міліціонеру? Хоча дійсно торік у Києві засудили двох міліціонерів саме за «кришування». Усі, хто знає про факти вимагання, можуть звернутися за телефоном довіри — 272-53-00. Це може зробити і сама повія, адже вона має такі ж права, як і всі інші громадяни».[14]

У травні 2016 року народний депутат України VIII скликання, член групи "Депутатський контроль" Михайло Гаврилюк заявив, що потрібно легалізувати проституцію."Я вважаю, що так, як за кордоном потрібно зробити. У них ці жінки легкої поведінки в публічних будинках проходять медичний огляд, щоб не було ніяких захворювань. Якщо взяти з правильної точки зору -... Потрібно, щоб це все було легалізовано. Чи не буде поширення венеричних захворювань", - пояснив свою позицію депутат. Насправді дуже складно оцінити масштаби проституції в Україні. Наприклад, тільки за 2015 рік "Конвіктус Україна" допомогла близько 4,5 тис. жінок, які працюють у секс-індустрії. "Більшість дівчат, з якими ми працюємо, знаходяться в організованому секс-бізнесі. Наша кінцева мета - щоб жінка, яка захоче покинути проституцію, вийшла з мінімальними втратами для здоров'я, для життя і з нормальним психологічним станом", - розповідає Юлія Царевська, менеджер проєкту Конвіктус Україна. - У кожної жінки є свої причини стати секс-працівницею і щоденні ризики, з якими доводиться зустрічатися"[15]. Відома повія міста Києва Анна Любченко (більше відома як "Missis Sotnikova"), в інтерв'ю інтернет-виданню "Україна зараз" сказала, що потрапила в цей бізнес спеціально, що, за її словами, дало кар'єру в адміністрації Києва, а потім і в Раді. По мимо цього, жінка сказала, що на її минулу кар'єру ніхто не звертав, а навпаки, користувався "послугами". "Саме проституція дала мені золоті сходи в Раду", - пояснила Анна.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Country reports on human rights ... - Google Boeken. Books.google.nl. Архів оригіналу за 15 жовтня 2012. Процитовано 6 травня 2010.[відсутнє в джерелі]
  2. ↑ а б US Department of State: Ukraine. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 4 квітня 2010.
  3. ↑ а б Кириченко, Ірина. Проституція: З тіні у світло перелітаючи... Дзеркало Тижня. Архів оригіналу за 5 серпня 2012. Процитовано 8 жовтня 2011.
  4. ↑ України та ВІЛ / СНІД: час діяти, Київ, Україна Доповідь про розвиток людини.[недоступне посилання з квітня 2019]Special Edition (стор. 13)[недоступне посилання з квітня 2019], ПРООН (2003)
  5. ↑ Door Victor Malarek. The Natashas: inside the new global ... - Google Boeken. Books.google.nl. Архів оригіналу за 7 травня 2011. Процитовано 6 травня 2010.
  6. ↑ а б Узарашвілі, Омар (23 березня 2013). Кожна четверта повія у Європі — українка. Високий замок. Архів оригіналу за 2 лютого 2019. Процитовано 26 липня 2013.
  7. ↑ ᐅ Проститутки | секс знакомства, интим объявления и эскорт услуги в Украине - UkrHot.Com. Сервис объявлений проституток UkrHot (рос.). Процитовано 6 липня 2022.
  8. ↑ «Секс-гігант» замовив одразу трьох повій. Високий Замок. 25 червня 2013. Архів оригіналу за 2 лютого 2019. Процитовано 26 липня 2013.
  9. ↑ Sex In The City - Ukraine. Journeyman Pictures. Архів оригіналу за 21 листопада 2010. Процитовано 4 квітня 2010.
  10. ↑ Trafficking in Persons Report. Kiev.usembassy.gov. 16 червня 2009. Процитовано 6 травня 2010. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=404 (довідка) [недоступне посилання з 01.10.2010]
  11. ↑ Легалізація проституції в Україні: бути чи не бути. Українська правда. Архів оригіналу за 7 травня 2017. Процитовано 7 травня 2017.
  12. ↑ У Запоріжжі накрили он-лайн порностудію. Архів оригіналу за 13 листопада 2011. Процитовано 12 листопада 2011.
  13. ↑ Центр громадських зв'язків київського міськуправління МВС
  14. ↑ Київські повії заробляють $1 мільйон за добу. «Корреспондент». 25 квітня 2007. Архів оригіналу за 29 вересня 2007. Процитовано 16 лютого 2023.
  15. ↑ 5 проблем, с которыми сталкиваются секс-работницы. 5 проблем, с которыми сталкиваются секс-работницы. Архів оригіналу за 7 грудня 2016. Процитовано 8 грудня 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]