Дми́тро Ю́рійович Пучко́в | |
---|---|
рос. Дмитрий Юрьевич Пучков | |
![]() | |
Народився | 2 серпня 1961 (63 роки) Кіровоград, Українська РСР, СРСР ![]() |
Громадянство | ![]() |
Місце проживання | Санкт-Петербург ![]() |
Діяльність | мовознавець, письменник, перекладач, публіцист, блогер, розробник відеоігор, телепродюсер, сценарист ![]() |
Галузь | творче та професійне письмоd[1], публіцистика[1], переклади з англійськоїd[1], комп'ютерна гра[1] і блог[1] ![]() |
Знання мов | російська[1] ![]() |
Членство | Громадська палата Російської Федераціїd[2] ![]() |
Конфесія | Атеїзм |
Нагороди | |
IMDb | ID 7098397 ![]() |
Сайт | oper.ru ![]() |
|
Дми́тро Ю́рійович Пучко́в (творчий псевдонім — старший оперуповноважений «Ґоблін» або Goblin; 2 серпня 1961, Кіровоград, Українська РСР, СРСР) — російський перекладач-самоук, автор численних перекладів, зокрема пародійних голлівудських фільмів та серіалів, письменник і мережевий публіцист. Організовує також розробку комп'ютерних ігор.
Працював у бібліотеці Академії наук СРСР на посаді бібліотекаря, потім у міліції на посаді старшого оперуповноваженого карного розшуку. За його словами, наразі «як крокодил Гена, працює сам собою»: мається на увазі, що Пучков став досить відомою людиною й продовжує працювати над цим, словом «займатися самопіаром».
З 15 січня 2023 року перебуває під санкціями РНБО за антиукраїнську діяльність[3].
Народився 2 серпня 1961 року в родині військовослужбовця в Кіровограді. У школу пішов в Україні, ріс у Ленінграді. Десятий клас закінчив у Німеччині під Берліном, у школі № 89 населеного пункту Вюнсдорф[de], шостому за рахунком навчальному закладі.
Після одержання атестата зрілості закінчив автошколу ДОСААФ і три місяці до призову в армію пропрацював шофером автомобіля ГАЗ-51. Одружився 5 квітня 1980 року. Відслужив строкову службу у військах військово-транспортної авіації, водієм повітрозаправника на базі ЗиЛ-131. Дмитро Юрійович плутається в тому, до якого звання він дослужився — до сержанта або ж до єфрейтора. Демобілізувався в 1982 році.
Після демобілізації якийсь час працював автослюсарем, потім водієм самоскида IFA, опісля водив великовантажні тягачі. Хвороба сина змусила Дмитра знятися з місця й переселитися в південні республіки СРСР, зокрема Казахстан. Доводилося переходити з однієї роботи на іншу. До початку дев'яностих Гоблін встиг змінити професії таксиста, шліфувальника, коваля, слюсаря, сантехніка, електрика.
В 1992 році вступив на службу в міліцію Санкт-Петербурга на посаду міліціонера. Потім став кінологом, незабаром закінчив спеціальну школу міліції. За його власними словами, «робота не обтяжувала; навіть те, що кабінет був обладнаний прямо в камері у внутрішній в'язниці ГУВД на Ливарному проспекті, не бентежило». Нещодавно Дмитро дав точну відповідь, де і як працював: був вартовим у в'язниці, а пізніше керував тюремною оперчастиною. Звільнився з міліції 1998 року з посади старшого оперуповноваженого, у званні старшого лейтенанта. Про звільнення, знову ж таки зі слів самого Дмитра: «пішов з органів, коли дружина зайнялася комерцією: розв'язання комерційних проблем на посаді опера вважав неетичним. До мого звільнення дружина напрацювала на цілий магазин». Далі влаштувався на посаду продавця радіоапаратури, через рік звільнився, і невдало намагався повернутись на колишню посаду в міліції[4]. Тоді ж, в 1999 році, Дмитро Пучков відкрив власний блог-сайт «Тупичек Гоблина»(рос.) і почав працювати автором статей, переважно для ігрових видань, де писав під псевдонімом Goblin.
Широку відомість Дмитро Goblin Пучков отримав після появи «гумористичного перекладу» для перших двох фільмів з кінотрилогії Володар перснів, співавтором якого він був. Одним з головних авторів текстів для обох фільмів був Євген Овсянніков (вказаний під псевдонімом Сидір Лютий), крім того, за словами Дмитра, активну участь у створенні «перекладу» для першої частини брали відвідувачі його сайту:
Після появи фільму «Володар перснів» відвідувачі форуму мого сайту «Тупичок Гобліна» почали його обговорювати. Я висловив думку, що орки — урки, Горлум — Голий тощо Так за звичайними жартами з'явилась ідея повністю перекласти фільм в гумористично-глумливій формі, зробити пародію. Безпосередню участь в процесі взяв приятель Євген на прізвисько Сидір Лютий, викладач в одному з пітерських вузів. Прізвище не викриваю, аби студенти не відали, як він розважається. Євген зводив жарти, в авторстві яких взяли участь багато з відвідувачів форуму, до єдиної сюжетної лінії. Після появи продукту, названого «Братва і перстень», відвідувачі форуму висловили думку, що використані штампи із радянських фільмів, як то «Замуровали, демоны!»(рос.) — смішно, але набагато веселіше звучали відсебеньки. Другу частину «Дві зірвані башти» Євген робив вже майже без сторонньої допомоги.[5]
4 серпня 2022 Youtube видалив особистий канал Дмитра Пучкова[6]. Адміністрація хостингу пояснила це рішення тим, що «Гоблін» порушив правила спільноти.
Стверджує, що в Україні 2014 року відбувся «організований ЦРУ США державний переворот», після якого почала будуватися «фашистська тоталітарна держава» з «репресіями на рівні сталінських».
У 2022 році підтримав вторгнення Росії в Україну[7].
Через свій сайт Пучков збирає кошти для підтримки окупованих Росією частин Донецької та Луганської області[8].
У виданні «Комсомольська правда» стверджував, що Зеленський потрібен лиш для того, щоб підписати акт капітуляції.
У своєму телеграм-каналі поширював дезінформацію про нібито обстріл цивільної машини в якій знаходилась жінка та 16-річна донька зі сторони українських військових[9].
У грудні 2022 року внесений до санкційних списків Євросоюзу (9-й пакет санкцій за вторгнення Росії в Україну)[10]. Євросоюз зазначає, що 2014 року Пучков опублікував книгу «Україна — це Росія», в якій він відтворив основні тези російської пропаганди, що Україна не є незалежною державою.
У березні 2022 року, Пучков підтримав агресію Росії проти України й знову повторив основні тези російської пропаганди, таким чином, на думку Євросоюзу, «Пучков несе відповідальність за підтримку політики, яка загрожує суверенітету та незалежності України»[11].
З 21 грудня 2022 року доданий до санкційного списку Швейцарії[12].
З 15 січня 2023 року доданий до санкційного списку України[13].