Північно-Західна територіальна імператива

Карта яка показує регіони де планувалося створити білу етнодержаву у червоному.

Північно-Західна територіальна імператива (англ. Northwest Territorial Imperative; також Northwest American Republic)[1] проєкт, створенний білими супремасизтами, білими націоналістами, сепаратистами у 1980-х в США.[2] Згідно з ним, членами цих груп було запропоновано переселитися в регіон північно-західних Сполучених Штатів — Вашингтон, Орегон, Айдахо та Західна Монтана — з наміром зрештою перетворити регіон на арійську етнодержаву[3].

З цієї ідеї Гарольд Ковінгтон заснував організацію Північно-Західний фронт у 1990-х роках, яка зараз неактивна.[4] Гарольд Ковінгтон помер у віці 68 років 14 липня 2018 року, а його смерть ознаменувала кінець організації та веб-сайту Північно-Західного фронту.[5]

Було дано кілька причин, чому активісти вирішили перетворити цю територію на майбутню білу батьківщину: вона віддалена від місць чорної, єврейської та інших меншин, ніж інші райони Сполучених Штатів; це географічно віддалено, що ускладнює федеральному уряду викорінення активістів; його «широкі простори» звертаються до тих, хто вірить у право на полювання і рибу без будь-яких постанов уряду; і це також дасть їм доступ до морських портів і Канади.[6]

Прапор Північно-Західної територіальної імперативи.
Інший прапор імперативи який використовується прихильниками ідеїї.

Територія, яку пропонує Північна-Західна територіальна імператива, перетинається з територією, яку пропонує рух за незалежність Каскадії, і ці два рухи мають схожі прапори[7], але вони стверджують, що не мають зв'язків один з одним.

Історія

[ред. | ред. код]

Орегонські чорні закони про виключення 1844, спроба вигнати всіх афроамериканців зі штату, наведені як ранній приклад такого расистського проєкту в регіоні.[8] Журналіст білого супрематизму Дерек Стензел, портландський редактор Північно-західної ініціативи, підкреслив, що конституція 1859 штату Орегон прямо заявила, що «жоден вільний негр, мулат чи чінк» не міг проживати, голосувати, укладати контракти чи вести бізнес у штаті. На його думку, проєкт Північно-західного імперативу відповідав би «високим расистським ідеалам» перших поселенців.

Основними прихильниками сепаратистської білої батьківщини в Америці були Річард Батлер. (1918—2004), лідер організації Арійських Націй з Айдахо[9] , і Роберт Е. Майлз. (1925—1992), теолог з Мічигану, прихильник верховенства «білої раси». На початку 1980-х років останній представив ідею територіального поділу на північному заході на своєму семінарі «Народження нації», де закликав «білих» покинути американські мультикультурні регіони і «піти з миром» у цей регіон, де вони залишаться більшістю[10]. У липні 1986 року конгрес «Арійські нації» був організований навколо теми «Північно-західного територіального імперативу», який зібрав понад 200 лідерів Ку-клукс-кланового і неонацистського рухів, а також 4000-5000 расистських активістів[11]. Під час конгресу Майлз сказав, що проєкт може бути здійснений білими націоналістами, які переїжджають в цю область, купуючи землю разом або поруч один з одним і маючи сім'ї, що складаються з п'яти або десяти дітей. Ми переможемо на північному заході, перевершуючи наших опонентів і утримуючи наших дітей від божевільних і руйнівних цінностей істеблішменту.[12] Його рішення виділити північно-західні штати (10 % суміжної території США) «білій» нації було схвалено лицарями Ку-клукс-клану з Ташкабії, і ключові активісти переїхали в цю область. Однак, на відміну від агресивних дій інших сепаратистів, наприклад, на Глибокому Півдні, імператив вимагав великої міграції прихильників переваги «білої раси» з усієї країни[2], і в цілому був відкинутий південними екстремістами[13]. Проєкт був підтриманий Церквою арійських націй під назвою «Білий арійський бастіон».[14]

Вторинним прихильником був Роберт Джей Метьюс (1953—1984), який жив у Металін-Фоллс, штат Вашингтон, і виступав за подальшу колонізацію цього району. Побоюючись «вимирання білої раси», він схвалив створення «Білого американського бастіону» на північному заході Тихого океану. У 1983 році він виступив з промовою перед Національним альянсом, організацією білих супремасистів, яку очолював Вільям Лютер Пірс, закликаючи «фермерів та незалежних далекобійників» згуртуватися за його проєктом. Метьюс отримав єдині овації на конференції.[15]

Підтримка

[ред. | ред. код]

Ідея була схвалена різними організаціями, включаючи White Aryan Resistance, Wotansvolk, White Order of Thule, Aryan Nations і Northwestern Imperative.[10]

Вже неіснуюча Орегонська організація НС-скінхедів Volksfront виступала за імператив, а Гарольд Ковінгтон заснував Північно-Західний фронт для сприяння міграції білих у регіон.[16]

Північно-Західна територіальна імператива була мотивацією для Ренді Вівера та його сім'ї переїхати до Айдахо на початку 1980-х років; пізніше вони були залучені в інцидент в Рубі-Рідж.[4]

Девід Лейн, автор Чотирнадцяти слів, схвалив форму Північно-західного територіального імперативу, що виступає за внутрішній тероризм, щоб вирізати «білий життєвий простір» у гірських штатах.[17]

Також ідея схвалена Мирославом Сологубом, Пан-Словянист який підтримує ідею «TBD».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Northwest American Republic. www.adl.org (англ.). Процитовано 17 листопада 2024.
  2. ↑ а б Robert Crawford, S. L. Gardner (1994). Northwest Imperative.
  3. ↑ Medina, Richard M.; Nicolosi, Emily; Brewer, Simon; Linke, Andrew M. (4 липня 2018). Geographies of Organized Hate in America: A Regional Analysis. Annals of the American Association of Geographers (англ.). Т. 108, № 4. с. 1006—1021. doi:10.1080/24694452.2017.1411247. ISSN 2469-4452. Процитовано 17 листопада 2024.
  4. ↑ а б https://www.politico.com/magazine/story/2015/07/northwest-front-americas-worst-racists-119803/. {{cite news}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  5. ↑ Harold Covington, founder of white separatist group, dies at 64. Southern Poverty Law Center (англ.). Процитовано 17 листопада 2024.
  6. ↑ Marks, Kathy (1996). The faces of right wing extremism. Boston: Branden Pub. Co. ISBN 978-0-8283-2016-0.
  7. ↑ Shobe, Hunter; Gibson, Geoff (10 листопада 2017). Cascadia rising: soccer, region, and identity. Soccer & Society (англ.). Т. 18, № 7. с. 953—971. doi:10.1080/14660970.2015.1067790. ISSN 1466-0970. Процитовано 17 листопада 2024.
  8. ↑ Medina, Richard M.; Nicolosi, Emily; Brewer, Simon; Linke, Andrew M. (4 липня 2018). Geographies of Organized Hate in America: A Regional Analysis. Annals of the American Association of Geographers (англ.). Т. 108, № 4. с. 1006—1021. doi:10.1080/24694452.2017.1411247. ISSN 2469-4452. Процитовано 17 листопада 2024.
  9. ↑ Internet Archive, Christopher (2009). Religious myths and visions of America : how minority faiths redefined America's world role. Westport, Conn. : Praeger. ISBN 978-0-313-35959-0.
  10. ↑ а б Gardell, Mattias (2003). Gods of the blood: the pagan revival and white separatism. Durham, N.C. London: Duke University Press. ISBN 978-0-8223-3059-2.
  11. ↑ Background Report [on] Racist and Far Right Organizing in the Pacific Northwest (англ.). Center for Democratic Renewal. 1988.
  12. ↑ Internet Archive (1997). White power, White pride!. Twayne Publishers. ISBN 978-0-8057-3865-0.
  13. ↑ Marks, Kathy (1996). Faces of right wing extremism. Boston: Branden Pub. Co. ISBN 978-0-8283-2016-0.
  14. ↑ Book sources - Wikipedia. en.wikipedia.org (англ.). Процитовано 17 листопада 2024.
  15. ↑ Balleck, Barry J. (2014). Allegiance to liberty: the changing face of patriots, militias, and political violence in America. Santa Barbara, California: Praeger, an imprint of ABC-CLIO, LLC. ISBN 978-1-4408-3095-2.
  16. ↑ Michael, George (21 січня 2010). Blueprints and Fantasies: A Review and Analysis of Extremist Fiction. Studies in Conflict & Terrorism (англ.). Т. 33, № 2. с. 149—170. doi:10.1080/10576100903488451. ISSN 1057-610X. Процитовано 17 листопада 2024.
  17. ↑ Nelkin, Dorothy; Michaels, Mark (1 січня 1998). Biological categories and border controls: the revival of eugenics in anti‐immigration rhetoric. International Journal of Sociology and Social Policy. Т. 18, № 5/6. с. 35—63. doi:10.1108/01443339810788425. ISSN 0144-333X. Процитовано 17 листопада 2024.