Рафаель Перестрелло

Рафаель Перестрелло
італ. Rafael Perestrello
порт. Rafael Perestrelo
Народився15 століття
Португальське королівство
Помер16 століття
Португальське королівство
Діяльністьмандрівник-дослідник

Рафаель Перестрелло (італ. Rafael Perestrello, порт. Rafael Perestrelo; активність бл. 1514—1517) — португальський дослідник і двоюрідний брат Філіпи Монізи Перестрелло, дружини знаменитого мореплавця Христофора Колумба[1]. Найвідоміший тим, що двіччі досягав Гуанчжоу (тоді романізований як «Кантон»)[2] на південному узбережжі материкового Китаю в 1516 і 1517 роках для організації торгівлі. Це була друга спроба встановлення китайсько-португальських торгових відносин після того, як португальський дослідник Жоржі Алваріш висадився на острові Лінтін в гирлі річки Чжуцзян у травні 1513[3]. Рафаель також служив торговцем і капітаном морського корабля на Суматрі та в португальській Малакці.

Походження

[ред. | ред. код]
Афонсу де Альбукерке, віце-король португальської Індії, який відправив місію Рафаеля Перестрелло з португальської Малакки до мінського Китаю.

Філіппо Перестрелло (також знаний як Філіппоне Палластреллі), прадід Рафаеля і син Габріеле Паластреллі та його дружини мадам Бертоліни, був дворянином з італійського міста П'яченца, який переїхав зі своєю дружиною Катаріною Сфорца до Португалії в 1385 році, жив у Порту, а потім в Лісабоні де займався веденням торгівлі[4]. У Філіппо та Катарини було четверо дітей: Річарте (іноді його називають Рафаелем), Ізабель (одружена з Айресом Анесом де Бежа), Бранка (у якого були природні діти від Педро де Норонья, 4-го архієпископа Лісабону з 1424 по 1452 рік) і Бартоломео (тесть Христофора Колумба і батько Філіпи, дружини Колумба).[4] Річарте Перестрелло (нар. 1410), не дивлячись на те, що став настоятелем парафії Санта-Марінья в Лісабоні, мав двох дітей, яких узаконив у 1423 році[4]. Рафаель був сином сина Річарта Жуана Лопеша.

Подорожі до Китаю

[ред. | ред. код]

У 1516 році, під час правління мінського імператора Чжу Хоучжао (прав. 1505—1521 рр.), Рафаель за дорученням віце-короля Португальської Індії Афонсу де Албукеркі відплив на кораблі з португальської Малакки до Гуанчжоу на півдні Китаю, щоб встановити торгові відносини з китайцямию. Рафаель подорожував з екіпажем малайзійської джонки[5], привозячи назад жадані китайські товари та яскраві звіти про комерційний потенціал Китаю[3]. Фактично, його звіт про Китай була однією з головних причин, що спонукала Фернана Піріша де Андраде вирушити до Китаю замість Бенгалії в 1517 році[3][6]. 1516 року китайська влада допустила Рафаеля в порт Гуанчжоу для проведення торгівлі з китайськими купцями, але йому не дозволили рухатися далі в глиб країни. 1517 року Рафаель керував кораблем ще однієї торгової місії до Гуанчжоу[2].

У 1517 році справу Рафаеля Перестрелло продовжили португальський аптекар Томе Піріш і фармацевт, купець і дипломат Фернан Піріш де Андраде. Вони взяли участь у дипломатичній місії до мінського Китаю, яку відправив король Мануел I (1495—1521). Початкові торговельні та дипломатичні зв'язки були тимчасово зруйновані, коли на дикі чутки про те, що португальці є канібалами і їдять китайських дітей наклались реальні події, під час яких португальські поселенці порушували китайські закони, грабували китайські поселення та втікали з полоненими китайськими жінками. Китайці у відповідь спалили та захопили португальські кораблі, затримали португальських полонених і стратили деяких із захоплених[7][8]. Колишній султан Малакки Махмуд-шах також відправив дипломатичних послів до мінського Китаю, щоб шукати допомоги у справі вигнання португальців з Малакки. Хоча військову допомогу Махмуд-шаху Китай ніколи так і не надав, посланці султана Малакки таки змогла переконати Мінський двір відмовити у прийомі португальського посольства Андраде і Піреса відразу після смерті імператора Чжу Хоучжао в 1521 році[9].

Попри ці початкові невдачі, португальсько-китайські відносини поступово налагоджувались. Щорічні португальські торгові місії на острові Шанчуань відбувалися вже з 1549 року[1]. Леонель де Соуза, що пізніше став губернатором Макао, налагодив відносини між китайцями та португальцями на початку 1550-х років, після спроб португальців знищити піратів уздовж узбереж Китаю[10]. Лусо-китайська угода 1554 року остаточно легалізувала торгівлю між двома державами. 1557 року китайський уряд дав згоду на створення португальське поселення в Макао[1][11]

Капітан на Суматрі

[ред. | ред. код]
Червона точка на карті позначає розташування португальської Малакки .

Рафаель служив капітаном під керівництвом Жоржі де Албукеркі, молодшого двоюрідного брата Афонсу, коли перший був губернатором Малакки і воював проти ісламського королівства Пацем на Суматрі в 1514 році, щоб встановити там дружнього португальцям правителя[12]. У той час як екіпаж Рафаеля Перестрелло допомагав Жорже де Албукеркі в облозі форту, укріпленого великим частоколом, хтось з команди Рафаеля на ім'я Маркес був — за словами історика Жуана де Барруша — першою людиною, що піднялася на частокіл під час бою[13]. Битва проти добре захищеного форту і правителя Пасема (кого португальці називали султаном «Гейнал») увінчалася успіхом; Албукеркі піклувався про зведення на трон наступного правителя та встановлення сприятливих торгових умов та низьких цін на місцевий перець, що продавався португальцям[14]. Під час другого строку служби Жорже де Албукеркі він переміг малаккського Махмуд-шаха в битві при Бінтані в 1524 році, змусивши останнього втекти, цього разу на Малайський півострів[12].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Brook, 124.
  2. ↑ а б Pfoundes, 89.
  3. ↑ а б в Wills (1998), 336.
  4. ↑ а б в Madariaga, 84–87.
  5. ↑ Nowell, 8.
  6. ↑ Dames, 247.
  7. ↑ Douglas, 11–12.
  8. ↑ Madureira, 150.
  9. ↑ Wills (1998), 338—344.
  10. ↑ Wills (1998), 333—334.
  11. ↑ Douglas, 11.
  12. ↑ а б Dion, 150.
  13. ↑ Dion, 153.
  14. ↑ Dion, 155—156.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Brook, Timothy. (1998). The Confusions of Pleasure: Commerce and Culture in Ming China. Berkeley: University of California Press. ISBN 0-520-22154-0 (Paperback).
  • Dames, Mansel Longworth. (2002) The Book of Duarte Barbosa. New Delhi: J. Jelley; Asian Educational Services. ISBN 81-206-0451-2
  • Dion, Mark. "Sumatra through Portuguese Eyes: Excerpts from João de Barros' 'Decadas da Asia'," Indonesia (Volume 9; 1970): 128–162. Douglas, Robert Kennaway. (2006). Europe and the Far East. Adamant Media Corporation. ISBN 0-543-93972-3.
  • Madariaga, Salvador de. (1940). Christopher Columbus. New York: The MacMillan Company. Madureira, Luis. "Tropical Sex Fantasies and the Ambassador's Other Death: The Difference in Portuguese Colonialism," Cultural Critique (Number 28; Fall of 1994): 149–173.
  • Wills, John E., Jr. (1998). "Relations with Maritime Europe, 1514–1662," in The Cambridge History of China: Volume 8, The Ming Dynasty, 1368–1644, Part 2, 333–375. Edited by Denis Twitchett and Frederick W. Mote. New York: Cambridge University Press. ISBN 0-521-24333-5.
  • Nowell, Charles E. "The Discovery of the Pacific: A Suggested Change of Approach," The Pacific Historical Review (Volume XVI, Number 1; February, 1947): 1–10.
  • Pfoundes, C. "Notes on the History of Eastern Adventure, Exploration, and Discovery, and Foreign Intercourse with Japan," Transactions of the Royal Historical Society (Volume X; 1882): 82–92.