Реди́ф (араб. رديف — букв. «той, хто сидить за вершником») — повторювання слова або кількох слів наприкінці кожного рядка в тюркомовній, арабській класичній та сучасній східній поезії, поширене, скажімо, в газелі.
Застосований у першому бейті, редиф без будь-яких змін має перейти весь вірш, як в одному з творів Гафіза, перекладеному В. Мисиком: