Родина Фоскарі

Герб Франческо Фоскарі

Фоскарі (італ. Foscari італійська вимова: [ˈfoskari]) — знатна венеційська родина, що належала до патриціату і з якої походив дож Франческо Фоскарі.

Історія

[ред. | ред. код]

Родина Фоскарі вперше згадується у VIII столітті. Ймовірним місцем її походження було Местре, неподалік від Венеції. До самої Венеції вони переселились у 982 і з самого початку зайняли в ній чільне положення. Особливий ріст впливу Фоскарі пов'язаний із розширенням венеційських володінь у Латинській Романії. Так, вони були серед співволодарів Лемносу разом з родиною Наваджеро (Навагайозо) між 1207 і 1276. 30 квітня 1331 під час перебування у Пармі богемський король Йоан Люксембурзький надав Ніколо Фоскарі графський титул та зробив радником, секретарем і фаміліаром. Він затвердив надання Ніколо володінь Новента-Падована та Сан-Брузон-ді-Доло поблизу Падуї, а також Дзеларіно, за яким Фоскарі і були відомі до XVIII століття, як графи Дзеларіно. Франческо Фоскарі при одруженні у 1386 зі Стериною, дочкою деспота Арти Йоана Буа Шпати отримав 11 000 іперпірів та замок Драгоместо. Але вже у 1406 Драгоместо бв взятий Карло I Токко. Попри це, Фоскарі продовжували претендувати на землі у Етолії та Акарнанії — Драгоместо і Лепанто. У період правління дожа Франческо Фоскарі, племінника Франческо Фоскарі, володаря Драгоместо питання щодо прав на цей замок було одним з найважливіших у відносинах з Карло II Токко. Той пообіцяв за 1 700 дукатів відібрати Драгоместо у свого двоюрідного брата Ерколе Токко і передати Філіппо Фоскарі, синові Франческо Драгоместського. Але свою обіцянку Карло не виконав, хоча і відібрав володіння Ерколе.

Після володарювання Франческо Фоскарі вплив цієї родини у Венеції падає, хоча вона залишається заможною. Так брати Альвізе і Ніколо Фоскарі придбали маєток у Мірі та збудували віллу за проектом Андреа Палладіо між 1558 і 1560. У Венеції Фоскарі, серед іншого, належав Ка' Фоскарі.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Paolo Preto. Art. Foscari. In: Lexikon des Mittelalters. Bretscher-Gisinger, Charlotte/Meier, Thomas (Hrsg.). J.B. Metzler Verlag, Stuttgart u.a 2000. ISBN 3-476-01819-9 (нім.)
  • Heinrich Kretschmayr. Geschichte von Venedig. Bd. 2. Friedrich Andreas Perthes: Gotha, 1920 (нім.)
  • Prosopographisches Lexikon der Palaiologenzeit, I, 1-12, Add. 1-2, CD-ROM-Version. Erich Trapp/Christian Gastgeber (Ers.). Österreichischen Akademie der Wissenschaften, Wien, 2001 ISBN 3-7001-3003-1 (нім.)