Роза Шапіро

Роза Шапіро
Портрет Рози Шапіро, автор Вальтер Граматте
Народилася9 вересня 1874(1874-09-09)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Броди, Королівство Галичини та Володимирії, Цислейтанія, Австро-Угорщина[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла1 лютого 1954(1954-02-01)[1] (79 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Тейт Британія, Вестмінстер, Великий Лондон, Лондон[d], Англія, Велика Британія Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Німеччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьмистецтвознавиця, перекладачка, письменниця Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьмистецтвознавство[2], колекціонер мистецтваd[2], переклади з польськоїd[2], переклади з французькоїd[2] і переклад на німецькуd[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Відома завдякиекспресіонізм[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materГайдельберзький університет Рупрехта-Карла, Цюрихський університет[3] і Бернський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовнімецька[2], польська[2], англійська[2] і французька[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриАнна Шапіро-Нойратd Редагувати інформацію у Вікіданих

Роза Шапіро (нар. 9 вересня 1874, Броди — пом. 1 лютого 1954, Лондон) — єврейська мистецтвознавиця, перекладачка, письменниця і колекціонерка[4]. Вона також була моделлю та колекціонеркою різних мистецьких творів. Дала поштовх до визнання групі художників Die Brücke.

Біографія

[ред. | ред. код]

Роза Шапіро народилася в Бродах, Галичина (тепер Україна) у 1874 році. Історик мистецтва Шуламіт Бер у своїй статті Єврейський жіночий архів про Шапіро зазначає, що в 1948 році вона «згадувала свої дитячі спогади про націоналістичні та релігійні розбіжності між поляками та русинами (українцями) у Галичині, які були частиною імперії Габсбургів. Тут вона зазначала, що своїм народженням, вихованням і долею була призначена до інтернаціоналізму»[5]. Донька заможних єврейських батьків, навчалася вдома, оскільки в Бродах для неї не було відповідних навчальних закладів. У 1893 році Шапіро переїхала до Гамбурга, який, як зазначає Бер, «як і інші регіональні центри за часів Вільгельма… перебував у процесі формування почуття модерної ідентичності шляхом мобілізації громадських інституцій, традицій та культури»[5].

У 1897 році вона опублікувала статтю під назвою «Ein Wort zur Frauenemanzipation» («Слово про жіночу емансипацію») в журналі Sozialistische Monatshefte, в якій стверджувала, що жінки знайдуть свободу «в суспільстві майбутнього, в суспільстві соціалізму»[6]. Вона була однією з перших жінок, які отримали ступінь з історії мистецтва в німецькому навчальному закладі, здобувши ступінь бакалавра в Бернському університеті в 1902 році, здобувши ступінь доктора філософії в Гайдельберзькому університеті в 1904 році та продовжуючи навчання після аспірантури у Лейпцизькому університеті[5][7].

Після повернення до Гамбурга в 1908 році вона займалася перекладами та видавничою критикою. Перекладала німецькою мовою Бальзака, Золя та польського історика мистецтва Казимєжа Хледовського. Вона дала раннє визнання групі художників Die Brücke[7]. Шапіро допомогла заснувати Frauenbund zur Förderung deutscher bildenden Kunst (Жіноче товариство сприяння розвитку німецького мистецтва) у 1916 році[5][7].

Шапіро сама була моделлю для різних художників. Карл Шмідт-Ротлуф зробив кілька її портретів, у тому числі один у 1919 році[8]. Вальтер Граматте намалював її в 1920 році[5]. У 1924 році вона видала каталог графічних робіт Карла Шмідта-Ротлуфа[7].

У 1939 році вона змогла втекти з нацистської Німеччини до Англії. Там вона дописувала до різних мистецьких журналів, таких як Architectural Review, Eidos, Connoisseur і Weltkunst[de]. Вона також допомагала Ніколаусу Певзнеру зі збором матеріалів для його серії книг «Будівлі Англії»[5][9].

Вона померла в галереї Тейт у 1954 році[7].

Її спроба подарувати частину своєї колекції британським музеям за життя не була сприйнята належним чином, тому вона пожертвувала основну частину своєї мистецької колекції музеям Німеччини: Мангайма, Берліна, Альтони, Гамбурга та Кельна. Інші роботи з її колекції були надіслані до музеїв Голландії, Бельгії, Нової Зеландії (Оклендська художня галерея Toi o Tāmaki), Чикаго та Тель-Авіва[7], а єдині британські екземпляри знаходяться в Музеї Вікторії та Альберта та Музеї Лестера[5]. Проте в «Тейт» є один її портрет роботи Карла Шмідта-Ротлуфа[8].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118606468 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в г д е ж и к Чеська національна авторитетна база даних
  3. ↑ а б Sherman C. R., Holcomb A. M. Women as interpreters of the visual arts, 1820- 1979 // Womans Art Journal — 1980. — P. 72. — ISBN 978-0-313-22056-2 — ISSN 0270-7993; 2158-8457
  4. ↑ Gesellschaft, Patriotische (2015). Heine, Dönhoff und die Primus-Katastrophe: Menschen und Ereignisse in Hamburg (нім.). с. 102. ISBN 978-3954005048.
  5. ↑ а б в г д е ж Behr, Shulamith (27 лютого 2009). Rosa Schapire 1874 – 1954. Jewish Women's Archive.
  6. ↑ Schapire, Rosa (September 1897). Ein Wort zur Frauenemanzipation. Sozialistische Monatshefte: Internationale Revue des Sozialismus. 1: 510—517.
  7. ↑ а б в г д е Schapire, Rosa. Dictionary of Art Historians. Архів оригіналу за 7 червня 2016.
  8. ↑ а б Dr Rosa Shapire, Karl Schmidt-Rottluff, Retrieved 19 March 2016
  9. ↑ She is rumored to have once attacked Pevsner with a knife. Susie Harries (2011). Nikolaus Pevsner: The Life. London: Chatto & Windus. с. 396, 410—11. ISBN 9780701168391.