Рубі Бредлі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бредлі.
Рубі Бредлі
Народилася19 грудня 1907(1907-12-19)
Померла28 травня 2002(2002-05-28) (94 роки)
ПохованняАрлінгтонський національний цвинтар[1]
Країна США
Діяльністьмедична сестра, військовослужбовиця
УчасникКорейська війна
Роки активностіз 1934
Військове званняполковник[d]
Нагороди
Бронзова Зірка (США) Легіон Заслуг (Легіонер) (США) Медаль імені Флоренс Найтінгейл

Полковник Рубі Бредлі (англ. Ruby Bradley; 19 грудня 1907 — 28 травня 2002) — офіцерка Корпусу медсестер армії Сполучених Штатів[en], полонена японців у Другій світовій війні, та одна з найбільш нагороджених жінок у збройних силах США.[2]. Вона родом з Сперсера, Західна Вірджинія, але прожила у Фоллс-Черч, штат Вірджинія, понад 50 років.

Військова кар'єра

[ред. | ред. код]

Бредлі вступила до Корпусу медсестер армії США[en] як хірургічна медсестра в 1934 році. Вона служила у Кемп Джон Хей[en] на Філіппінах, коли була захоплена японською армією через три тижні після нападу на Перл-Гарбор 7 грудня 1941.

У 1943 році Бредлі була переведена до табору для інтернованих Санто-Томас[en] в Манілі. Саме там вона разом із кількома іншими ув'язненими медсестрами здобула звання «Ангели у втомі» (англ. Angels in Fatigues) від інших полонених. Протягом наступних кількох місяців вона надавала медичну допомогу ув'язненим і намагалася нагодувати голодуючих дітей, запихаючи їжу в кишені, коли тільки могла, часто сама голодуючи. Коли вона схудла, вона використала кімнату у своїй формі для контрабанди хірургічного обладнання до табору військовополонених. У таборі вона провела 230 операцій і допомогла народити 13 дітей.

Коли війська Сполучених Штатів захопили табір 3 лютого 1945 року, вага Бредлі була лише 86 фунтів (39 кг). Потім її повернули до Сполучених Штатів, де вона продовжила свою кар'єру в армії. Вона отримала ступінь бакалавра наук у Калійфорнійському університеті у 1949 році.

Бредлі брала участь у Корейській війні як головна медсестра 171-го евакуаційного шпиталю. У листопаді 1950 року, під час китайського контрнаступу, вона відмовилася йти, поки не завантажила хворих і поранених на літак у Пхеньян в оточенні 100 000 наступаючих китайських солдатів. Вона змогла стрибнути на борт літака саме тоді, коли її машина швидкої допомоги вибухнула від ворожого снаряда. У 1951 році вона була призначена головною медсестрою Восьмої армії, де вона керувала понад 500 армійськими медсестрами по всій Кореї.[3]

Бредлі отримала звання полковника в 1958 році і звільнився з армії в 1963 році.

Подальше життя

[ред. | ред. код]

Бредлі була об'єктом репортажу NBC Nightly News Тома Брокоу 23 лютого 2000 року про забутих героїв військових.

Після її смерті в 2002 році Бредлі також отримала меморіальну резолюцію, складену конгресменом Джо Бака з Каліфорнії, щодо її зразкового служіння нації.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Бредлі отримала 34 нагороди, медалі та інших нагороди. Серед них:[4]

Дати присвоєння звання

[ред. | ред. код]
  • 2-й лейтенант (relative rank) — 16 жовтня 1934[5]
  • 1-й лейтенант (AUS[en]) — 18 лютого 1945[5]
  • Капітан (AUS) — 27 жовтня 1945[5]
  • Капітан (РА) — 19 серпня 1947[5] (з19грудня 1942)
  • Майор (РА) — 15 травня 1950 р.[5]
  • Підполковник (РА) — 23 липня 1952 р[5]
  • Полковник (РА) — 4 березня 1958 р.[5]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://ancexplorer.army.mil/publicwmv/index.html#/arlington-national/
  2. ↑ Ruby G. Bradley, Colonel, U.S. Army Nurse Corps Director, Nursing activities, Brooke Army Medical Center, Fort Sam Houston, Texas. Армія США Office of Medical History. 7 липня 2009. Архів оригіналу (web) за 8 листопада 2017. Процитовано 6 серпня 2010.
  3. ↑ McLellan, Dennis (2 червня 2002). Ruby Bradley, 94; Army Nurse Was 'Angel in Fatigues' for POWs. Los Angeles Times. Процитовано 24 жовтня 2014.
  4. ↑ Norman, Elizabeth M. (1999). We Band of Angels: The Untold Story of American Nurses Trapped on Bataan by the Japanese. New York: Simon and Schuster. с. 317. ISBN 9780671787189.
  5. ↑ а б в г д е ж Col Ruby Grace Bradley. history.amedd.army.mil. US Army Medical Department. Архів оригіналу за 25 жовтня 2014. Процитовано 24 жовтня 2014.

Посилання

[ред. | ред. код]