Рюї Блаз | |
---|---|
фр. Ruy Blas | |
Жанр | історична драма |
Режисер | П'єр Бійон |
Продюсери |
|
Сценарист | Жан Кокто[1] і Віктор Гюго[2] |
На основі | п'єси «Рюї Блаз» Віктора Гюго |
У головних ролях | жан Маре Даніель Дар'є Марсель Ерран |
Оператор | Мішель Кельбер |
Композитор | Жорж Орік |
Художник | Жорж Вакевич |
Кінокомпанія |
|
Дистриб'ютор | DisCina (Франція) |
Тривалість | 93 хв. |
Мова | французька |
Країна | Франція |
Рік | 1948 |
Дата виходу | : 18 лютого 1948 : 1952 |
Касові збори | 2 453 187 (глядачів у Франції)[3] 20 300 000 (глядачів у СРСР)[4] |
IMDb | ID 0039792 |
Рейтинг | IMDb: |
«Рюї Блаз» (фр. Ruy Blas, у радянському прокаті — «Небезпечна схожість» (рос. Опасное сходство)) — французько-італійський історичний фільм-драма 1948 року, поставлений режисером П'єром Бійоном за сценарієм Жана Кокто, створеним на основі однойменної п'єси Віктора Гюго 1838 року.
Дія фільму відбувається в Іспанії, в XVII столітті, за часів правління короля Карла II, при королівському дворі в Мадриді та його околицях. Дон Саллюсте де Базан замишляє помститися за те, що королева Іспанії зневажає його й відправила у вигнання. Один із його слуг, Рюї Блаз — молодий чоловік, що нещодавно закінчив університет, як дві краплі води схожий на його кузена — благородного, але легковажного дона Сезара де Базана, що ховається у розбійників за несплату боргів. Дон Саллюстій вводить слугу Рюї Блаза під виглядом свого кузена у вище товариство та наказує йому добитися кохання королеви. Рюї Блаз, давно і безнадійно закоханий у королеву, погоджується.
• Жан Маре | … | Рюї Блаз / дон Сезар де Базан, граф де Гарофа | |
• Даніель Дар'є | … | донья Марія Нейбурзька, королева Іспанії | |
• Марсель Ерран | … | дон Саллюсте де Базан, маркіз де Фінлас, міністр поліції, кузен дона Сезара | |
• Габріель Дорзіа | … | герцогиня Альбукерська, обер-фрейліна двору | |
• Александр Ріньйо | … | Гулатромба | |
• Йоне Салінас | … | Казільда, придворна дама королеви | |
• Джованні Грассо | … | дон Гаспар Гурітан, мажордом королеви | |
• Жиль Кеан | … | герцог Альба | |
• Поль Аміо | … | маркіз де Санта-Круз, наближений дона Саллюсте | |
• Шарль Лемонтьє | … | граф де Кампореаль, міністр | |
• П'єр Маньє | … | маркіз де Приєго, міністр | |
• Жак Берліоз | … | міністр | |
• Арман Люрвіль | … | архієпископ |
Список нагород та номінацій[5] | |||||
---|---|---|---|---|---|
Кінопремія | Рік | Категорія | Номінант(и) | Результат | |
Премія «Бамбі» | 1950 | Найкращий актор | Жан Маре | 2-е місце |
У передмові до опублікованого в 1947 році у видавництві «Paul Morihien» сценарію фільму Жан Кокто пише: «При найближчому розгляді п'єса виявляється неправдоподібна. Робота над фільмом вимагає міцної техніки виконання. Це було непросто. Крім того, театр не дозволяє Гюго вдатися до зовнішньої схожості Рюї Блаза і Дона Сезара. У кіно ж, навпаки, на цій схожості будується увесь фільм. Один і той же артист гратиме обидві ролі. Це послужить приводом для створення трагікомічного непорозуміння, що повністю відповідає стилю твору»[6].