Ріка Аокі

Ріка Аокі
Ryka Aoki
Аокі на WonderCon 2024
Псевдонімryka aoki[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоСША США
ДіяльністьПисьменник, педагог і композитор[2]
Сфера роботипоезія[3][4], література[3], музика[3], викладання[3], англійська[3][5], витвір перформансуd[3], дзюдо[3] і гендерні дослідження[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКорнелльський університет (MFA)
ЗакладКоледж Санта-Монікиd[6][7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusСвітло з незвичних зірок[8][9][10] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Сайт: rykaryka.com

Ріка Аокі (англ. Ryka Aoki) — американська[11] письменниця романів, поезії та есе. Вона викладає англійську мову в Коледжі Санта-Моніки та гендерні дослідження в Університеті Антіохії.[12]

До її творчого доробку входять поетичні збірки «Сезонні швидкості» (англ. Seasonal Velocities) і «Чому пил ніколи не осідатиме на цій душі» (англ. Why Dust Shall Never Settle Upon This Soul), а також романи «Пісня Гіло» (гав. He Mele a Hilo) та «Світло з незвичних зірок» (англ. Light From Uncommon Stars).[13][14] Її збірка «Сезонні швидкості» була фіналістом премії за літературу для трансгендерів у рамках 25-ї церемонії Lambda Literary Awards у 2013 році,[15] а збірка Why Dust Shall Never Settle Upon This Soul — фіналістом 28-ї церемонії тієї ж премії у 2016 році.[16] Роман «Світло з незвичних зірок» було номіновано на премію Г'юго[17] за найкращий роман 2022 року, премію імені Рея Бредбері від Los Angeles Times за наукову фантастику, фентезі та спекулятивну літературу,[18] а також отримав премію Otherwise Award 2021 року,[19] яку було вручено на ВісКон 46 у травні 2023 року.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася в родині японських американців, Аокі виросла в Південній Каліфорнії в долині Сан-Габріель.[20] Вона вивчала хімію в Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі після того, як її батьки спочатку відмовляли її ставати письменницею. Аокі є першою у своїй родині, хто здобув вищу освіту.[20] Після закінчення навчання вона рік працювала лаборанткою в галузі екології.[20]

Аокі здобула ступінь магістра образотворчого мистецтва зі спеціалізацією на творчому письмі в Корнелльському університеті, де отримала премію Академії американських поетів.[21] Вона була вшанована Сенатом штату Каліфорнія за її роботу з Trans/Giving, серією виступів для трансгендерів та гендерквірів у Лос-Анджелесі.[22]

Аокі, яка є трансгендерною жінкою, зазначила, що прагне писати не лише для інших трансгендерів, але й для їхніх сімей і широкої аудиторії. Її книга «Пісня Гіло» була написана з метою висвітлення загального досвіду гавайців. В одному з есе для Publishers Weekly[14] вона наголосила на важливості досягнення взаєморозуміння між людьми через творчість:

«Якщо трансгендерна музикантка може довести слухачів до сліз, виконуючи Шопена, як іще, крім як людиною, її можна сприймати? А якщо книга, написана квір-транс-азійкою, здатна нагадати вам про ваші пляжі, ваші заходи сонця чи дорогу бабусю, яку ви так любили й досі з нею розмовляєте, то який ще потужніший доказ нашої спільної людяності можна уявити?»[14]

У 2009 році Аокі з'явилася в документальному фільмі «Diagnosing Difference», знятому режисеркою Анналіз Офеліан.[23] Наступного року вона знялася у стрічці Анджело Мадсена Мінакса «Riot Acts: Flaunting Gender Deviance in Music Performance».[24] У 2019 році вона була зазначена як сценаристка науково-фантастичного фільму «Transfinite».[25]

2014 року інтерв'ю з Аокі було включено до книги «Квір- і трансхудожники кольору: Історії наших життів» (англ. Queer and Trans Artists of Color: Stories of Some of Our Lives) авторства Нії Кінг, яка увійшла до списку найкращих книг про трансгендерів за версією журналу «The Advocate» у 2014 році.[26] Аокі також гастролювала з проєктами «Tranny Roadshow»[27][28] і «Fully Functional Cabaret»,[29] створюючи видимий простір для транслюдей по всій країні.

У 2021 році Аокі випустила роман «Світло з незвичних зірок». Вона зазначила, що частково черпала натхнення для цієї книги в історії Теда Нгоя, камбоджійсько-американського підприємця, відомого як «Король пончиків», заявивши, що хотіла «відкрити власну літературну пончикову крамницю».[30] Рецензія Kirkus Reviews назвала книгу «сповненою апетитних описів їжі та зворушливих роздумів про музику».[31] Мая Гіттелман для Tor.com описала Light from Uncommon Stars як «книгу, яку часто приємно читати… але часто й боляче», відзначаючи її «глибокий катарсис, прощення там, де це необхідно, і надзвичайно велику надію».[32] Аналогічно, Алан Джолі Еббот для Den of Geek назвав книгу «надзвичайно потужною історією про надію та спокуту».[33]

2023 року Аокі отримала премію Jim Duggins, PhD Outstanding Mid-Career Novelist Prize, яка вручається Lambda Literary Foundation, і грошову винагороду в розмірі 5000 доларів США.[34]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Аокі має чорний пояс із дзюдо, тренуваннями якого вона почала займатися у віці 9 років.[20] Вона була чемпіонкою США серед юніорів із дзюдо та працювала головним тренером із цього виду спорту як в Університеті Корнелла, так і в Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі.[22] Станом на 2021 рік вона очолювала Supernova Martial Arts — програму з самооборони та бойових мистецтв — і проводила семінари з самооборони в Південній Каліфорнії.[20] Говорячи про викладання самооборони, Аокі зазначила:

«Я вважаю, що кожен заслуговує на максимальну безпеку, але багато курсів самооборони, з якими я стикалася на початку, викладали цисгендерні люди, які не розуміли особливих проблем, із якими стикається трансжінка, навіть якщо йдеться про тип насильства, що є абсолютно іншим.»[20]

Вибрані твори

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://www.smc.edu/administration/governance/board-of-trustees/documents/2020-2021-Annual-Report.pdf
  2. ↑ Bio (англ.). Ryka Aoki. Процитовано 13 червня 2021.
  3. ↑ а б в г д е ж Чеська національна авторитетна база даних
  4. ↑ https://web.archive.org/web/20190322184348/https://www.lambdaliterary.org/28th-annual-lambda-literary-award-finalists/
  5. ↑ а б The Brown Daily Herald — Providence: 1866.
  6. ↑ https://lambdaliterary.org/faculty_and_fellows/ryka-aoki/
  7. ↑ https://www.smc.edu/administration/governance/board-of-trustees/documents/2021-2022-Annual-Report-Final.pdf
  8. ↑ Locus — Oakland: 1968. — ISSN 0047-4959
  9. ↑ https://www.thehugoawards.org/hugo-history/2022-hugo-awards/
  10. ↑ The Orange County Register, Orange County Register, Santa Ana Register — Santa Ana: 1950. — ISSN 0886-4934; 1068-0489
  11. ↑ Lee, Elizabeth (23 квітня 2012). Front Row: Ryka Aoki. ALINE Magazine (2012–04–23).
  12. ↑ Reyes, Gabrielle (11 листопада 2014). Ryka Aoki speaks as part of Trans Week. The Brown Daily Herald. Процитовано 9 жовтня 2015.
  13. ↑ Jax, TT (6 січня 2013). The Fruits of Winter: Ryka Aoki's Seasonal Velocities. Lambda Literary Foundation. Процитовано 2 жовтня 2015.
  14. ↑ а б в Aoki, Ryka (22 травня 2015). Why I Write: Ryka Aoki. Publishers Weekly. Процитовано 2 жовтня 2015.
  15. ↑ Griffith, Nicola (6 березня 2013). 25th Annual Lambda Literary Awards Shortlist. Процитовано 2 жовтня 2015.
  16. ↑ 28th Annual Lambda Literary Award Finalists. Lambda Literary. 11 квітня 2016. Архів оригіналу за 22 березня 2019. Процитовано 22 березня 2019.
  17. ↑ 2022 Hugo Awards. The Hugo Awards (амер.). 7 квітня 2022. Процитовано 4 жовтня 2022.
  18. ↑ PINEDA, DORANY (23 лютого 2022). Mariana Enriquez, Michael Connelly, S.A. Cosby among L.A. Times Book Prize finalists. Los Angeles Times (амер.). Процитовано 25 жовтня 2023.
  19. ↑ Lothian, Alexis. «Ryka Aoki and Rivers Solomon win 2021 Otherwise Award! Honor List announced» Otherwise Award website
  20. ↑ а б в г д е Author on pain of trans Asian Americans, joyfully queer stories. NBC News (англ.). 14 вересня 2021. Процитовано 4 травня 2023.
  21. ↑ Ryka Aoki. Topside Press. Архів оригіналу за 5 жовтня 2015. Процитовано 2 жовтня 2015.
  22. ↑ а б Ryka Aoki. Trans-Genre. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 2 жовтня 2015.
  23. ↑ Diagnosing Difference (2009) - IMDb (амер.), процитовано 4 травня 2023
  24. ↑ Riot Acts: Flaunting Gender Deviance in Music Performance (2010) - IMDb (амер.), процитовано 4 травня 2023
  25. ↑ Transfinite (2019) - IMDb (амер.), процитовано 4 травня 2023
  26. ↑ Kellaway, Mitch (5 листопада 2014). The Year's 10 Best Transgender Non-Fiction Books. The Advocate. Процитовано 9 жовтня 2015.
  27. ↑ Feil, Megan. Tranny Roadshow: laughs and learning about defying gender norms. The Guilfordian. Процитовано 12 травня 2022.
  28. ↑ The Tranny Roadshow. WUNC (англ.). Процитовано 12 травня 2022.
  29. ↑ The Fully Functional Cabaret. Barnard College (англ.). Процитовано 12 травня 2022.
  30. ↑ Aoki, Ryka (17 серпня 2021). Of Galaxies, Sprinkles, and Glazes: Lessons from the Donut King and Science Fiction's Golden Age. The Mary Sue. Процитовано 2 вересня 2021.
  31. ↑ Light from Uncommon Stars. Kirkus Reviews. 10 липня 2021. Процитовано 2 вересня 2021.
  32. ↑ Gittelman, Maya (7 жовтня 2021). The Wild and Tender Magic of Ryka Aoki's Light from Uncommon Stars. Tor.com. Процитовано 13 листопада 2021.
  33. ↑ Abbott, Alana Joli (28 вересня 2021). Donuts & Demons: Ryka Aoki's Light from Uncommon Stars. Процитовано 13 листопада 2021.
  34. ↑ locusmag (13 червня 2023). 35th Lambda Awards Winners. Locus Online (амер.). Процитовано 24 жовтня 2023.

Додаткова література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]