Secretaría de Inteligencia | |
---|---|
Країна: | Аргентина |
Дата заснування: | 1946 |
Ліквідована: | 2015 |
Юрисдикція: | Президент Аргентини, Національний Конгрес |
Штаб-квартира: | Буенос-Айрес, вулиця 25 Травня, 11 |
Бюджет: | Засекречено |
Чисельність: | Засекречено |
Попередня служба: | Federal Intelligence Agencyd[1][2] |
Наступна служба: | Федеральне розвідувальне агентство[en] |
Керівництво | |
Сайт | |
argentina.gob.ar/inteligencia | |
СІДЕ у Вікісховищі |
Секретаріат розвідки (ісп. Secretaría de Inteligencia) — вищий орган системи національної розвідки Аргентини, що існував з 1946 по 2015 роки і здійснював як розвідувальну, так і контррозвідувальну діяльність.
З моменту створення 1946 року до 2001 року[3] спецслужба йменувалась акронімом СІДЕ (CIDE до 1956 року, SIDE після 1956 року). Після реформування служби і скорочення назви до двох літер (SI) у загальному вжитку залишалася стара абревіатура.
2015 року Секретаріат розвідки було ліквідовано, натомість створено Федеральне розвідувальне агентство[en] (AFI).
Секретаріат розвідки під назвою Координація державної інформації (ісп. Coordinación de Informaciones de Estado, скорочено CIDE) був створений 1946 року декретом №337/46 президента Хуана Перона. Метою створення органу було об'єднання цивільної розвідки, яка до того була розпорошена між армією, ВМС, ВПС, федеральною[en] і провінційною поліцією, в одному місці.
Після перевороту 1955 року, внаслідок якого до влади прийшов президент Педро Арамбуру, спецслужба була реформована й отримала назву Секретаріат державної інформації (ісп. Secretaría de Informaciones de Estado, SIDE). Повний контроль над нею отримали Збройні сили Аргентини. Бюджет організації було засекречено. Основною діяльністю СІДЕ у роки правління Арамбуру була антипероністська й антикомуністична. У ці роки СІДЕ здійснила низку скандальних операцій в Аргентині, зокрема вбивство відомого адвоката Маркоса Сатановського, напад на будинок посла Гаїті тощо.
В середині XX століття аргентинська розвідка також брала активну участь у міжнародній антикомуністичній діяльності в Центральній та Південній Америці. У 1966 році SIDE здійснила невдалу спробу викрадення радянського консула Петрова в Буенос-Айресі, що спричинило відставку керівництва Секретаріату.
За часів диктатури Відели, 13 травня 1976 року було здійснено чергову реформу, й аргентинська служба розвідки почала йменуватись Секретаріатом державної розвідки (ісп. Secretaría de Inteligencia de Estado, SIDE). У цей період SIDE перетворилась на таємну поліцію, що здійснювала шпигунські дії серед угрупувань противників режиму, у профспілках, а також у будь-якій іншій організації чи групі осіб, які мали антиурядову спрямованість чи підозрювалися у цьому. Спільно зі спецслужбами інших південноамериканських країн SIDE активно брала участь у переслідуванні та фізичному знищенні опозиційних політичних діячів (Операція «Кондор»).
Після відновлення демократії у 1983 році, за часів президентства Рауля Альфонсіна, кількість персоналу SIDE було значно скорочено, бюджет організації урізано, й посилився контроль цивільної адміністрації за діяльністю спецслужб, однак це не врятувало організацію від постійних політичних і корупційних скандалів.
2015 року рішенням тодішнього президента Крістіни Кіршнер Секретаріат розвідки було ліквідовано, натомість створено Федеральне розвідувальне агентство[en] (AFI).
Відповідно до Закону про національну розвідку[4] (№ 25.520 від 3.12.2001) Секретаріат розвідки мав такі функції:
Секретаріат розвідки складався з трьох підсекретаріатів, які, у свою чергу, поділялися на управління:
Чисельність співробітників Секретаріату на 2006 рік оцінювалася у 2500-3000 осіб[5].
До компетенції Секретаріату розвідки входила діяльність за такими напрямками: