Самусенко Олександра Григорівна

Самусенко Олександра Григорівна
рос. Александра Григорьевна Самусенко
Народження	1922[1]  Kirava^d, Рогачовський повіт, Гомельська губернія, РСФРР
Смерть	3 березня 1945(1945-03-03)[1]  Сулішевіце, Ґміна Лобез, Лобезький повіт, Західнопоморське воєводство, Республіка Польща  помер від ран^[d]
Поховання	Західнопоморське воєводство
Країна	СРСР
Звання	капітан
Війни / битви	радянсько-фінська війна і Друга світова війна
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Самусенко.

Олександра Григорівна Самусенко (1922 — 3 березня 1945) — радянська офіцер зв'язку, капітан. Під час німецько-радянської війни була командиром танка Т-34. За деякими відомостями, єдина жінка-танкіст у 1-й гвардійській танковій армії^[2] та єдина жінка, що обіймала посаду заступника командира танкового батальйону^[3].

Біографія

Народилася у 1922 році в селі Святе (нині — село Кірове) Жлобінського району Гомельської області^[4]. Білоруска^{[прим 1]}.

Вихованка в частинах РСЧА з 12 років (згідно з нагородного листа — з 1935 року). Брала участь у радянсько-фінській війні 1939-40 років. Ю. А. Жуків у книзі «Люди сорокових років. Записки військового кореспондента» стверджує, що Олександра Самусенка також воювала в Іспанії^[5], що спростовується в книзі письменника-фронтовика Ф. А. Гаріна^[6]; до того ж, це було б неможливо в силу її віку.

Велику Вітчизняну війну починала рядовим-піхотинцем (покликана Читинским РВК). Написала листа Голові Президії Верховної Ради СРСР М. І. Калініна з проханням посприяти їй при вступі в танкове училище. Успішно його закінчила^[2].

З жовтня 1941 року воювала на Брянському, Західному і Воронезькому фронтах. Тричі поранена, у тому числі один раз — важко. Офіцер зв'язку 97-ї танкової бригади гвардії старший лейтенант А. Р. Самусенко брала участь у Курській битві. За проявлену сміливість і рішучість у період з 19 по 28 липня 1943 року нагороджена орденом Червоної Зірки (28 липня 1943)^[7].

У 1945 році гвардії капітана А. Г. Самусенко перевели офіцером зв'язку в штаб 1-ї гвардійської танкової бригади, у складі якої вона взяла участь у Львівсько-Сандомирської операції. За деякими відомостями, була призначена заступником командира 1-го танкового батальйону 1-ї гвардійської танкової бригади^[8].

В лютому 1945 року в розташування частини вийшов американець, сержант Джозеф Байєрлі, в третій раз втік з німецького полону. Він умовив гвардії капітана А. Р. Самусенко^{[прим 2]} не відправляти його в тил. Згодом його досвід став у нагоді в батальйоні, який був оснащений в тому числі американськими танками «Шерман». Джозеф Байєрлі вважається єдиним воїном, воювали в американській і в радянській арміях, він — батько Джона Байерлі^[9], колишнього в 2008—2011 роках послом США в Росії.

Померла від ран 3 березня 1945 року в селі Цюльцефитц (нині Сулишевице) біля міста Лобез (нині Західно-Поморського воєводства в Польщі). Перепоховали на центральній площі міста Лобез (нині Польща).

Нагороди

• Орден Вітчизняної війни I ступеня (1945)^[10]
• Орден Вітчизняної війни II ступеня (10 квітня 1945, посмертно)
• Орден Червоної Зірки (28 липня 1943)

Родина

Мати — Дарія Артемівна Казакова, проживала в селі Вирня^{[уточнити]}, Жлобинський район, Гомельська область, Білорусь. Батько — Єгор Олександрович Самусенко, проживав на хуторі Замостя, Святський сільрада (з 20 квітня 1939 року — Кіровський сільрада), Жлобинський район, Гомельська область.

Усього в родині було п'ятеро дітей: Марія (нар. 1910), Ольга (1917—2012), Олександра (нар. 1922), Сава (нар. 1926, загинув у партизанському загоні в Гомельській області, застрелений снайпером у розвідці), Володимир (нар. 1928). Зокрема, сестра Ольга Григорівна Дем'яненко (1917—2012) проживала в селі Святе (з 20 квітня 1939 року — Кірове), а після Великої Вітчизняної війни переїхала в село Химы, Рогачевський район, Гомельська область.

Примітки

Виноски

1. В її нагородних листах вказано національність «татарка».
2. «Байєрлі пощастило: політрук танкового батальйону трохи розумів по-англійськи. Він допоміг йому порозумітися з командиром — крутий жінкою в майорських погонах, яка втратила у війну чоловіка і всю родину. Хоча в пам'яті Джозефа вона збереглася навіки символом всього горя, що випав у війну на долю радянського народу, і всій стійкості духу і мужність, проявлені радянськими людьми, запам'ятати її ім'я виявилося вище його сил. Так Байєрлі її і називав — „Майор“, так „Майором“ вона у його пам'яті і залишилася на все життя. Потім, у 1980-х і 1990-х, Джозеф і його син Джон намагалися знайти цей батальйон і його командира, але безуспішно — війна змила всі сліди.» — Цитата: Юрій Захарович. Мій американський товариш. [Архівовано 17 жовтня 2018 у Wayback Machine.]

Джерела

1. TracesOfWar
   d:Track:Q98839586
2. Демидов П. М. {{{Заголовок}}}.
3. Виталий Скобельский. .
4. Тамара Крюченко (24.01.2008). Сколько прожито и пережито…. Гомельская правда. Процитовано 11 вересня 2011.
5. Жуков Ю. А. {{{Заголовок}}}.
6. Гарин Ф. А. {{{Заголовок}}}.
7. Из наградного листа А. Г. Самусенко с представлением к ордену Красной Звезды. «Подвиг Народа в Великой Отечественной войне 1941—1945 гг». 27 июля 1943.
8. Дрёмов И. Ф. {{{Заголовок}}}.
9. Ксения Дубичева, Татьяна Андреева (24.09.2010). Посол США в Москве открыл выставку, посвященную фантастической судьбе его отца. Российская газета. Процитовано 11 вересня 2011.
10. Фронтовой приказ №: 31/н от: 10.04.1945. ОБД «Подвиг народа в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.». Архів оригіналу за 11.05.2017. Процитовано 6 листопада 2016.

Література

• Виталий Скрижалин. Резонанс. Её имя известно: Александра Самусенко. — Красная звезда, №94, 27 квітня 1995.
• Лия Гинцель. Дочь полка. — Вечерний Екатеринбург, 13.10.2010.
• Виталий Скобельский. Жизнь и смерть Александры Самусенко. — Газета «Голос Украины».
• Демидов П. М. На службе у бога войны. В прицеле черный крест. — М. : Яуза, Эксмо, 2007. — С. 224-226. — (Война и мы. Окопная правда) — 5000 прим. — ISBN 978–5–699–22735–8.
• Мурманцева В. С. Советские женщины в Великой Отечественной войне. — М. : Мысль, 1974.
• Гарин Ф. А. Глава 10. На немецкой земле // Цветы на танках. — М. : Советская Россия, 1973.

Документи

• Нагородний лист А. Р. Самусенко з поданням до ордена Червоної Зірки. «Подвиг Народу у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр». 27 липня 1943.

Посилання

• Даниил Иванов. (08.05.2010). Александра Самусенко. Биография. Единственная женщина - замкомандира танкового батальона. Сайт «История государства». Архів оригіналу за 16.05.2012. Процитовано 11 вересня 2011.(рос.)