Свято-Володимирська духовна семінарія

семінарія, університет, приватний неприбутковий навчальний заклад
Свято-Володимирська духовна семінарія
Назва на честь Володимир Святославич Редагувати інформацію у Вікіданих
40°58′11″ пн. ш. 73°49′26″ зх. д. / 40.9697° пн. ш. 73.8239° зх. д. / 40.9697; -73.8239
Країна  США Редагувати інформацію у Вікіданих
Місто Нью-Йорк Редагувати інформацію у Вікіданих
Розташування Crestwood[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
Засновано 1938[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузь вища освіта Редагувати інформацію у Вікіданих
Студентів: 79[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Випускники Q20023761? Редагувати інформацію у Вікіданих
Сайт: svots.edu Редагувати інформацію у Вікіданих
Адреса: 10707-1699[2] Редагувати інформацію у Вікіданих,
Мапа

Свято-Володимирська духовна семінарія (англ. Saint Vladimir's Orthodox Theological Seminary) - православний навчальний заклад Православної церкви в Америці, що знаходиться в передмісті Крествуд міста Йонкерс, штат Нью-Йорк[3].

Станом на 2009 рік у семінарії навчався 91 студент, вартість їх навчання складала 10 тисяч доларів на рік[4].

Історія

[ред. | ред. код]

Семінарія була заснована у 1938 році православними богословами-емігрантами та отримала назву на честь святого Володимира, великого князя Київського, оскільки того року святкувалося 950-річчя хрещення Русі. Належала до Північно-Американського митрополичого округу, який на той момент перебував в юрисдикції Архієрейського синоду РПЦЗ. Восени 1947 року Північно-Американська митрополія відокремилася від РПЦЗ.

У 1948 році радою опікунів університету штату Нью-Йорк було затверджено попередній статут семінарії, а в 1953 році було прийнято остаточний варіант.

За словами протоієрея Іоанна Мейєндорфа, «початок п'ятдесятих років був важким часом для Свято-Володимирської Академії. Тоді вона була розміщена в дуже скромному приміщенні в будинку Рід Хауз, на розі Бродвея і 121 вулиці, на півночі Манхеттена. Конфлікти, викликані різницею в темпераментах та методах, призвели до сумного факту відходу отця Георгія Флоровського з Академії (1955), яка лише завдяки його величезному особистому авторитету здобула визнання в академічних та богословських колах країни. Тільки в 1962 році Академія придбала власну територію в Нью-Йоркському передмісті Крествуд».

З 1967 семінарія отримала право давати ступінь бакалавра богослов'я (згодом також магістра богослов'я), з 1985-го - магістра мистецтв. З 1966 року цей навчальний заклад був асоційованим членом Асоціації теологічних шкіл США та Канади, а з 1973-го став повним членом цього об'єднання.

Після заснування в 1977 році Мироносицького монастиря в Отего в корпусах семінарії жили його перші черниці, що переселилися в 1983 році на теперішнє місце[5].

Президентом семінарії за посадою є архієпископ Вашингтонський, митрополит усієї Америки та Канади, предстоятель Православної церкви в Америці. Віце-президентом – митрополит-архієпископ Антіохійської архієпископії у Північній Америці . До 2007 року повсякденне академічне та адміністративне керівництво семінарією очолював декан (Dean), який обирається опікунською радою (Board of Trustees) терміном на п'ять років. У 2006 році, після відставки з посади декана ієрея Іоанна Еріксона, було прийнято рішення розділити обов'язки з керівництва семінарією між деканом, відповідальним за академічне та духовне життя, та канцлером (Chancellor), відповідальним за адміністративну роботу та фінансове забезпечення.

1998 року в каплиці семінарії було здійснено чин приєднання до Православної церкви видного американського історика Церкви Ярослава Пелікана. 2004 року Пелікан пожертвував на потреби семінарії 500 000 доларів.

У листопаді 2021 року Рада опікунів семінарії проголосувала за перенесення кампусу, посилаючись на високу вартість життя в мегаполісі Нью-Йорка, але до 2024 року вирішила призупинити подальше обговорення переїзду[6][7].

Опікунська рада

[ред. | ред. код]
  • Тихон (Моллард), архієпископ Вашингтонський, митрополит усієї Америки та Канади;
  • протоієрей доктор Олександр Рентель, канцлер Православної Церкви Америки (ПЦА);
  • протоієрей Чед Хатфілд, президент Свято-Володимирської духовної семінарії;
  • доктор Йонуц-Олександру Тудоріє, академічний декан Свято-Володимирської семінарії.

Декани

[ред. | ред. код]
  • єпископ Макарій (Іллінський), 1938-1944
  • архімандрит Діонісій (Дяченко), 1944-1947
  • єпископ Іоанн (Шаховський), 1947-1950
  • протоієрей Георгій Флоровський, 1950-1955
  • митрополит Леонтій (Туркевич), 1955-1962
  • протопресвітер Олександр Шмеман, 1962-1983
  • професор Веселін Кесіч, 1983—1984 (тимчасово)
  • протопресвітер Іоанн Мейендорф, 1984-1992
  • протопресвітер Томас Гопко, 1992-2002
  • протоієрей Іоанн Еріксон, 2002-2007
  • протоієрей Іоанн Бер, 2007-2017
  • Йонуц-Олександру Тудоріє (з 2018)

Відомі випускники

[ред. | ред. код]
  • Іона, архієпископ Вашингтонський, митрополит усієї Америки та Канади, Православної церкви в Америці (2008-2012), нині на спокої;
  • Абуна Павло, патріарх Абіссінський, католикос Ефіопії;
  • Данило , архієпископ Токійський, митрополит всієї Японії, Російська православна церква ;
  • Нікон (Лайолін), архієпископ Бостонський, Ново-Англійський та Албанської єпархії, Православна церква в Америці (ПЦА);
  • Марк (Меймон), архієпископ Філадельфійський та Східно-Пенсільванський, Православна церква в Америці;
  • Кирило (Дмитрієв), архієпископ Сан-Франциський та Західно-Американський, Російська православна церква закордоном ;
  • Іриней (Добрієвич), єпископ Східно-американський, Сербська православна церква ;
  • Олександр Дворкін, історик-медієвіст, православний богослов, діяч антисектантського руху;
  • Томас Гопко, протопресвітер ПЦА, богослов;
  • Іоанн Бер, протоієрей ПЦА, професор богослов'я, письменник;
  • Веселін Кесіч, професор, богослов.
  • Елія (Валґрен), архієпископ, предстоятель Православної церкви Фінляндії.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ ROR Data — v1.19 — 2023. — doi:10.5281/ZENODO.7644942
  2. ↑ а б Integrated Postsecondary Education Data System — 1992.
  3. ↑ Our History | St Vladimir's Orthodox Theological Seminary. www.svots.edu (англ.). Процитовано 17 червня 2024.
  4. ↑ Quick facts [Архівовано 2009-04-27 у Wayback Machine.]. St Vladimir’s Orthodox Theological Seminary.
  5. ↑ Krindatch A. D. Atlas of American Orthodox Christian monasteries. — ISBN 978-1-935317-61-6, 1-935317-61-X, 978-1-935317-69-2, 1-935317-69-5.
  6. ↑ Board votes to relocate St Vladimir’s Orthodox Theological Seminary; Location to be determined | St Vladimir's Orthodox Theological Seminary. www.svots.edu (англ.). 19 листопада 2021. Процитовано 9 червня 2023.
  7. ↑ SVOTS Board of Trustees Clarifies the Seminary’s Direction | St Vladimir's Orthodox Theological Seminary. www.svots.edu (англ.). 20 серпня 2024. Процитовано 18 жовтня 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]