Священний синод Російської православної церкви
Священний синод Російської православної церкви — відповідно до чинного статуту РПЦ[1] вищий орган управління Російською православною церквою в період між архієрейськими соборами. У синодальний період — вищий орган управління православної російської церкви.
Після скасування Петром I патріаршого управління церквою, з 1721 до серпня 1917 р. заснований ним Святійший правлячий синод був вищим державним органом церковно-адміністративної влади Російської імперії, що замінив собою патріарха у частині загальноцерковних функцій та зовнішніх зносин (номінально існував до 1 лютого 1918 р.). Члени Святійшого правлячого синоду призначались імператором. Представником його в Синоді був «обер-прокурор» Святійшого правлячого синоду.
Першим правильником Синоду був «Духовний реґламент», що його опрацював Феофан Прокопович. Синод складався з представників вищої ієрархії (постійним чл. його був митр. київ.), яких іменував цар; діяльність Синоду контролювалася світською владою, представником котрої з 1722 р. був обер-прокурор у ранзі мін., який очолював Синод і був вершителем церк. справ. 1764 р. у Синоду відібрано госп. справи й залишено суто церк., духовне шкільництво та духовне судівництво. Синод постійно обмежував залишки самобутності Київ. митрополії, виступав проти вживання української мови в церк. шкільництві (1860, 1912 рр.). Після відновлення патріархату в 1917 перестав існувати.
Сьогодні Священний синод очолюється Патріархом Московським і налічує 8 постійних членів: предстоятеля — Патріарха Московського і всієї Русі; п'ятьох членів за кафедрою — митрополитів київського і всієї України, санкт-петербурзького і ладозького, крутицького й коломенського, мінського і слуцького та кишинівського й усієї Молдови; двох членів за посадою — очільника відділу зовнішніх церковних зв'язків РПЦ та керуючого справами Московської патріархії; 5 тимчасових членів.
- в Геленджику — Патріаршому і Синодальному духовно-адміністративному і культурному центрі Російської Православної Церкви на Півдні Росії[2]
- Москва - Патріаршій і Синодальній резиденції в Даниловому монастирі[3].[4]
- Сергієв Посад — Патріарші покої Свято-Троїцької Сергієвої лаври.
- по кафедрі
- Патріарх Московський і всієї Русі Кирил, предстоятель
- митрополит Київський і всієї України Онуфрій (Березовський), предстоятель Української православної церкви
- митрополит Крутицький і Коломенський Ювеналій (Поярков)
- митрополит Мінський і Слуцький Павло (Пономарьов), патріарший екзарх всієї Білорусі
- митрополит Санкт-Петербурзький і Ладозький Володимир (Котляров)
- митрополит Кишинівський і всієї Молдови Володимир (Кантарян), предстоятель Православної церкви Молдови
- митрополит Астанайський і Казахстанський Александр (Могильов)
- митрополит Середньоазіатський Вікентій (Морарь)
- за посадою
- митрополит Саранський і Мордовський Варсонофій (Судаков), керуючий справами Московської патріархії
- митрополит Волоколамський Іларіон (Алфеєв), голова Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату
- ↑ http://www.mospat.ru/index.php?mid=166
- ↑ В Патриаршем и Синодальном духовно-административном и культурном центре Русской Православной Церкви на Юге России проходит очередное заседание Священного Синода / Новости / Патриархия.ru. Патриархия.ru (рос.). Процитовано 4 грудня 2019.
- ↑ Очередное заседание Священного Синода прошло в Даниловом монастыре в Москве / Новости / Патриархия.ru. Патриархия.ru (рос.). Процитовано 4 грудня 2019.
- ↑ Состоялось внеочередное заседание Священного Синода Русской Православной Церкви / Новости / Патриархия.ru. Патриархия.ru (рос.). Процитовано 4 грудня 2019.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Священний синод // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
