Себастьян Смі

Себастьян Смі
Народився20 століття[1]
Країна Австралія
Діяльністьжурналіст
Alma materУніверситет Сіднея
Знання мованглійська[2]

Себастьян Смі – австралійський лауреат Пулітцерівської премії, арт-критик для Вашингтон пост.[3][4]

Освіта і кар'єра

[ред. | ред. код]

Здобувши освіту в коледжі Святого Петра в Аделаїді, Смі закінчив Сіднейський університет зі ступенем з відзнакою в галузі образотворчого мистецтва в 1994 році та переїхав до Бостона в 2008 році, а також між 2001 і 2004 роками жив у Велкій Британії.[5][6] До того, як приєднатися до Бостонського клубу, він був національним арт-критиком для The Australian, а також працював для Дейлі телеграф і дописував до Ґардіан, Таймс, Файненшл таймс, Індепендент, The Art Newspaper, Modern Painters, журналу Prospect і The Spectator.

У 2011 році він отримав Пулітцерівську премію з критики за «яскраві та багаті твори про мистецтво, які часто оживляють великі твори з любов’ю та вдячністю».[7]

У 2015 році, після того, як Смі розкритикував акцію протесту «Ренуар погано малює» в Музеї образотворчих мистецтв Бостона, Макс Ґеллер, лідер руху, викликав Смі на дуель у палаті громад Бостона.[8][9]

Праці

[ред. | ред. код]

Смі є автором книг «Люсіан Фрейд» і «Пліч-о-пліч: Пікассо проти Матісса». У 2016 році вийшло «Мистецтво суперництва». Книга розглядає стосунки між чотирма парами художників — Матісс і Пікассо, де Кунінг і Поллок, Фрейд і Бекон, Дега і Мане.[10]

Смі є автором 72-го випуску Quarterly Essay під назвою «Чисті втрати: внутрішнє життя в епоху цифрових технологій» (2018).[11]

Публікації

[ред. | ред. код]
  • Себастьян Смі, Пліч-о-пліч: Пікассо проти Матісса, Даффі та Снеллгроув,ISBN 978-1-876631-32-1
  • Себастьян Смі,Лючіан Фройд, Taschen, 2007,ISBN 978-3-8228-5805-9
  • Себастьян Смі,Мистецтво суперництва: чотири дружби, зради та прориви в сучасному мистецтві, Профільні книги, 2016,ISBN 978-1781251669
  • Аніта Гілл, Себастьян Смі, Корнелія Батлер, Марк Бредфорд, Phaidon Press, Лондон, 2018,ISBN 9780714873398

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ VIAF — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ 2011 Pulitzer Prizes. www.pulitzer.org. Процитовано 8 лютого 2018.
  4. ↑ WashPostPR (8 листопада 2017). Sebastian Smee joins The Post's Features team. Процитовано 8 лютого 2018.
  5. ↑ "2011 Pulitzer Prize Criticism Biography", Pulitzer Prize website
  6. ↑ "Sebastian Smee biography", Boston Globe website
  7. ↑ "2011 Pulitzer Prize Criticism Citation", Pulitzer Prize website
  8. ↑ Capps, Kriston (13 жовтня 2015). Why Everyone (Possibly Including God) Hates Renoir. The Atlantic (амер.). Процитовано 23 грудня 2019.
  9. ↑ Smee, Sebastian. Review | More and more people loathe Renoir. Is it time for a revival?. Washington Post (англ.). Процитовано 23 грудня 2019.
  10. ↑ Cooke, Rachel (16 жовтня 2016). The Art of Rivalry by Sebastian Smee review – from shared vision to slashed canvas. The Guardian. Процитовано 26 листопада 2016.
  11. ↑ Smee, Sebastian (November 2018). Net Loss: The Inner Life in the Digital Age. Quarterly Essay. No. 72. Процитовано 11 грудня 2018.

Зовнішні посилання

[ред. | ред. код]