Сельма Вілхунен

Сельма Вілхунен
фін. Selma Vilhunen
Дата народження1976
Місце народженняФінляндія
ГромадянствоФінляндія Фінляндія
Професіякінорежисерка, сценаристка, продюсерка
Нагороди
IMDbID 1437990
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вілхунен.

Сельма Вілхунен (фін. Selma Vilhunen; 1976, Фінляндія) — фінська кінорежисерка, сценаристка та продюсерка. Найбільш відома своїм короткометражним фільмом «Чому все маю робити я?», що став номінантом премії «Оскар» (2014), та художніми фільмами «Дівчинка на ім'я Варпу» (2016), а також «Дурне молоде серце[d]»[1] (2018). Співзасновниця продюсерської компанії Tuffi Films Oy[d]. Один із провідних режисерів документального кіно у Фінляндії[2].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася в 1976 році[3]. У 2004 році закінчила Академію мистецтв Університет прикладних наук[en] в Турку.

З 1999 року знімає документальні та короткометражні фільми.

У 2012 році вийшов її художній короткометражний фільм « Чому все маю робити я?» (тривалістю 6,5 хвилин), який у 2014 році став номінантом премії «Оскар» за найкращий ігровий короткометражний фільм. Ця картина стала першою за всю історію кінематографа Фінляндії короткометражною картиною, номінованою на цю премію, і лише другим фінським фільмом (після фільму 2002 року «Людина без минулого» Акі Каурісмякі), номінованим на цю премію в будь-яких номінаціях[4][5]. Після цього Вілхунен стала членом кіноакадемії США та була запрошена до складу журі премії «Оскар» 2015 року[6].

Її режисерським дебютом у художньому повнометражному кінематографі став фільм «Дівчинка на ім'я Варпу», знятий нею за власним сценарієм. Прем'єра картини відбулася у вересні 2016 року в Торонто. На думку канадського критика Девіда Д'Арсі, цей дебют для Вілхунен вийшов чудовим і реалістичним[7]. У 2017 році фільм став номінантом фінської національної кінопремії «Юссі» у десяти номінаціях (включаючи дві персональні номінації Вілхунен — за найкращу режисуру та найкращий сценарій)[8], переміг в одній із них: премію «Юссі» за найкращу жіночу роль отримала 13-літня Ліннея Ског, виконавиця головної ролі[9]. У листопаді 2017 року фільм став володарем кінопремії Північної ради — найпрестижнішої премії у країнах Північної Європи[1]. Журі кінопремії, обґрунтовуючи своє рішення про присудження премії за 2017 рік цьому фільму, зазначило, що Вілхунен, маючи невеликий бюджет, змогла передати на екрані найглибші людські почуття, показавши, що є неординарним режисером та сценаристом[1].

Наступним фільмом Вілхунен стала документальна картина Hobbyhorse revolution («Революція хобіхорсингу», зустрічається також інший переклад — «Коники на ціпках: революція»), присвячена хобіхорсингу, який набирає в останні роки у Фінляндії та Швеції підлітковій субкультурі катання на дерев'яних палицях-конях. Світова прем'єра фільму відбулася 31 березня 2017 року на кінофестивалі у Тампере; на цьому фестивалі фільм отримав дві нагороди, включаючи головний приз[1]. У 2018 році цей фільм став лауреатом національної премії «Юссі» у номінації «Найкращий документальний фільм»[9].

У 2018 році вийшов другий повнометражний художній фільм Вілхунен — Hölmö nuori sydän («Дурне молоде серце») з Вілле Хаапасало в одній з головних ролей. На Берлінському кінофестивалі 2019 року цей фільм отримав «Кришталевого ведмедя», ставши переможцем конкурсної програми дитячих та юнацьких фільмів[10]. Також у 2019 році фільм висунутий на здобуття премії «Оскар» (у номінації «Найкращий іноземний фільм»)[11].

Фільмографія

[ред. | ред. код]
2020 с Кращий рік Paras vuosi ikinä режисер
2018 ф Дурне молоде серце Hölmö nuori sydän режисер
2017 док Революція хоббіхорсингу Hobbyhorse revolution режисер, сценарист
2016 ф Дівчинка на ім'я Варпу Tyttö nimeltä Varpu режисер, сценарист
2014 кф Дівчина та собаки The Girl and the Dogs режисер, сценарист
2014 ф Скандинавська фабрика Nordic Factory режисер
2014 док Пісня Laulu режисер, сценарист
2013 док Дискотека Disco режисер, сценарист
2012 кф Чому все маю робити я?,
або Невже мені доведеться все робити самій?		 Pitääkö mun kaikki hoitaa? режисер
2008 док Дівчата-поні Ponitytöt режисер, сценарист
2007 тф П'єта Pietà режисер, сценарист
2006 док Хлопці Jätkät режисер, сценарист
2003 док Мої слоники Minun pikku elefanttini режисер, сценарист
2003 док Ласкаво просимо на шостий день Іракської війни Welcome to the Day 6 of the Iraq War режисер, сценарист
2002 кф Перетин Risteys режисер
2001 кф Золотий карась Ruutana режисер, сценарист
1999 док День з батьком Päivä isän kanssa режисер, сценарист
1999 док Цей момент Tämä hetki режисер, сценарист

Родина

[ред. | ред. код]

Одружена, має доньку, проживає в Гельсінкі.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Winner of Nordic Council Film Prize 2017 : Press Release : [англ.] : [арх. 05.03.2018]. — Nordic Council Film Prize, 2017. — 1 November. — Дата звернення: 05.03.2018.
  2. ↑ Jussi Huovinen, Suomen viimeinen aito kalevalainen runonlaulaja on poissa : [фін.] : [арх. 25.05.2020] / Huuska V.. — Uusi Suomi[d], 2017. — 22 toukokuun. — Дата звернення: 25.05.2020.
  3. ↑ Selma Vilhunen [Архівовано 2014-01-18 у Wayback Machine.](англ.)
  4. ↑ Финский короткометражный фильм был выдвинут на соискание премии Оскар. Сайт телерадиокомпании Yleisradio Oy. Служба новостей Yle. 16 січня 2014. Архів оригіналу за 28 лютого 2018. Процитовано 28 лютого 2018.
  5. ↑ Финский короткометражный фильм остался без премии«Оскар». Сайт телерадиокомпании Yleisradio Oy. Служба новостей Yle. 3 березня 2014. Архів оригіналу за 28 лютого 2018. Процитовано 28 лютого 2018.
  6. ↑ Финский режиссер будет в жюри кинопремии Оскар. Сайт телерадиокомпании Yleisradio Oy. Служба новостей Yle. 27 червня 2014. Архів оригіналу за 28 лютого 2018. Процитовано 28 лютого 2018.
  7. ↑ D’Arcy D. (10 вересня 2016). 'Little Wing': Toronto Review (англ.). Screen International. Архів оригіналу за 22 жовтня 2016. Процитовано 11 листопада 2017.
  8. ↑ Jussi-ehdokkaat[недоступне посилання з 06.03.2018] : [фін.] : [арх. 19.09.2017]. — Filmiaura ry, 2017. — 20 tammikuun. — Дата звернення: 06.03.2018.
  9. ↑ а б Jussi-voittajat : [фін.] : [арх. 12.07.2020]. — Filmiaura ry. — Дата звернення: 12.07.2020. (Список победителей премии «Юсси» за 1944—2019 года.)
  10. ↑ Фильм Сельмы Вилхунен «Глупое молодое сердце» удостоен престижной премии на берлинском кинофестивале. Сайт телерадиокомпании Yleisradio Oy. Служба новостей Yle. 16 лютого 2019. Архів оригіналу за 17 лютого 2019. Процитовано 28 лютого 2018.
  11. ↑ Фильм Сельмы Вилхунен «Глупое молодое сердце» номинирован на «Оскар» от Финляндии // Сайт телерадіокомпанії Yleisradio Oy. Служба новин Yle. — 3 вересня 2019. }}

Посилання

[ред. | ред. код]