Семплоделія

Семплоделія
Стилістичні походження
Походження
Кінець 1960-х - 1980-ті
Типові інструменти
Інші теми
Трип-хоп • пост-рок • електроакустична музика

Семплоделія (або також — семплоделіка (англ. sampledelia) — музика на основі семплів, яка використовує семплери або подібні технології для розширення методів запису психоделії 1960-х.[1] Семплоделія використовує «дезорієнтуючі, деформуючі сприйняття» маніпуляції з аудіо семплами або знайденими звуками за допомогою таких технік, як подрібнення, зациклення або скретчингу.[1][2] Техніка семплоделії широко застосовується в таких стилях електронної музики та хіп-хопу,[3] як трип-хоп, джангл, пост-рок та пландерфоніка.[4]

Характеристики

[ред. | ред. код]

Семплоделія описує різноманітні стилі, які передбачають використання семплерів для маніпулювання та відтворення привласнених звуків, часто взятих ззовні знайомих контекстів або з іноземних джерел.[3] Поширені техніки включають подрібнення, зациклення або розтягування в часі, використання знайдених звуків з фокусом на тембрі.[1] Артисти часто поєднують музичні фрагменти з різних джерел та епох, акцентуючи на ритмі, шумі та повтореннях, а не на традиційному мелодійному та гармонійному розвитку.[1] У 1990-х роках також розвинулося комп'ютерне семплування, коли звуки обробляються у «віртуальному просторі» жорсткого диска.[1] Семпли можуть використовуватися як за їхніми музичними якостями, так і за культурними асоціаціями.[2]

За словами критика Саймона Рейнольдса, семплоделічна музика розвиває методи запису психоделії 1960-х років, коли артисти відмовилися від «натуралістичних» практик запису на користь використання студійних технік та ефектів для створення звуків, яких неможливо було досягти під час живого виконання.[1] Рейнольдс виділяє дві протилежні тенденції серед артистів-семплоделістів: постмодерністську та модерністську, де перші розглядають семплінг як форму колажу та відсилання до попарту, а другі підходять до нього як до оновлення технік звукових маніпуляцій та трансформацій конкретної музики.[1] Теоретик Кодво Ешун описав семплоделію як своєрідну міфологію, в якій «звуки відірвалися від джерел [і] замінили собою світ», викликаючи досвід «синтетичної дефаміліаризації».[2]

Походження

[ред. | ред. код]
E-mu Emulator II (1984) був раннім, дешевим цифровим семплером, який використовували хіп-хоп продюсери 1980-х років.

Ранні практики семплування беруть свій початок у танцювальній музиці кінця 1960-х років,[3] зокрема у ямайському дабі.[5] Критик Саймон Рейнольдс зазначає, що ранні техніки семплування використовували такі виконавці артроку, як Браян Іно, Кейт Буш та Пітер Ґебріел (останні двоє — на дорогому Fairlight CMI), а альбом Іно та Девіда Бірна My Life in The Bush of Ghosts (1981) став віхою у цьому жанрі.[6] Однак він стверджує, що початок ери семплів ознаменувався придбанням реп-продюсерами дешевших семплерів, таких як E-mu Emulator та Ensoniq Mirage.[1] За словами дослідниці Джоанни Терези Демерс, розвиток техно в Детройті на початку 1980-х років призвів до того, що музиканти почали використовувати недорогі семплери для включення нереферентних семплів.[3]

Семплінг був включений у діджейські та студійні підходи хіп-хопу такими артистами, як Mantronix, Eric B & Rakim та Art of Noise, а до 1987 року британські гурти, такі як Coldcut, M/A/R/R/S, S'Express, створювали колажі семплів під брейкбіт, поєднуючи відчуття хіп-хопу та хаусу.[1] Такі хіп-хоп альбоми кінця 1980-х, як It Takes a Nation of Millions to Hold Us Back (1988) гурту Public Enemy, 3 Feet High & Rising (1989) гурту De La Soul та Paul's Boutique (1989) гурту Beastie Boys, стали прикладом семплоделічного стилю виробництва, який використовував звуки з різних джерел для створення «запаморочливого, імпресіоністичного цілого, що нагадувало амбітну психоделічну еру року кінця 60-х», перш ніж закон про авторське право ускладнив такий підхід.[7] У 1985 році Джон Освальд винайшов термін «пландерфоніка», щоб описати підхід, який розглядав семплінг як «самосвідому практику», що ставила під сумнів поняття оригінальності, ідентичності та «смерті автора]».[4]

Подальший розвиток

[ред. | ред. код]

Рання музика на основі семплів часто включала відверті інтерполяції відомої музики, що викликало критику та занепокоєння з приводу авторських прав, але в 1990-х роках стиль став більш витонченим, а виконавці приховували свої джерела, частково, щоб уникнути юридичних наслідків.[1] Такі артисти, як A Guy Called Gerald, Techno Animal та The Young Gods підійшли до семплування з більш модерністським поглядом, ніж Освальд.[4] За словами теоретика Кодво Ешуна, семплоделічні техніки використовували такі артисти, як Tricky і RZA з Wu-Tang Clan і Gravediggaz.[8] Такі гурти 1990-х, як Position Normal і Saint Etienne, також використовували семплоделічний підхід для дослідження забутих елементів англійської культури.[9] Такі альбоми, як Throbbing Pouch (1995) від Wagon Christ і Endtroducing..... (1996) DJ Shadow є видатними роботами 1990-х років у цьому стилі.[10]

Австралійський гурт the Avalanches[11] продовжив семплоделічний підхід DJ Shadow у своєму альбомі Since I Left You 2000 року.[12] Pitchfork описав альбом Panda Bear 2007 року Person Pitch як такий, що «міцно стоїть у семплоделічному каноні» поряд з Since I Left You та Paul's Boutique. У XXI столітті такі жанри, як чилвейв, вивели семплоделічну музику на нову територію, включивши в неї ретро-стилі, такі як яхт-рок.[13]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и к л Reynolds, Simon (2012). Energy Flash: A Journey Through Rave Music and Dance Culture. Soft Skull Press. с. 364–379. ISBN 978-1-59376-407-4.
  2. ↑ а б в Landy, Leigh (2007). Understanding the Art of Sound Organization. MIT Press. с. 115–117.
  3. ↑ а б в г Demers, Joanna Teresa (2006). Steal this Music: How Intellectual Property Law Affects Musical Creativity. University of Georgia Press. с. 98–99.
  4. ↑ а б в Reynolds, Simon (1995). JOHN OSWALD / GRAYFOLDED. The Wire.
  5. ↑ Nicholas Collins, Julio d' Escrivan Rincón (2007), The Cambridge Companion to Electronic Music, page 49, Cambridge University Press
  6. ↑ A Talking Head of His Time-Music-The Stranger
  7. ↑ Shipley, Al. 10 Ways To Sound Smart Talking About Rap Beats. Complex Magazine. Процитовано 3 травня 2024.
  8. ↑ Eshun, Kodwo (1997). More Brilliant Than the Sun: Adventures in Sonic Fiction. Quartet Books Ltd.
  9. ↑ Reynolds, Simon (1999). POSITION NORMAL - Stop Your Nonsense / SAINT ETIENNE - Places to Visit. The Village Voice. Процитовано 3 травня 2024.
  10. ↑ Staff. PRIMER: Belong On … Essential Electronic Records From the '90s (That Weren't Released On Warp). Self-Titled Mag. Процитовано 3 травня 2024. [Архівовано 2019-06-04 у Wayback Machine.]
  11. ↑ The Avalanches Announce First-Ever North American Tour-Paste Magazine
  12. ↑ Murray, Robin. The Avalanches Close To Completing New Album. Clash. Процитовано 3 травня 2024.
  13. ↑ Gabrielle, Timothy. Chilled to Spill: How The Oil Spill Ruined Chillwave's Summer Vacation. PopMatters. Процитовано 3 травня 2024.