Середник

Вікно з одним вертикальним і двома горизонтальними середниками.
Розташовані по діагоналі середники (виділені чорним) поділяють ромбоподібні шибки.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Середник (значення).
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Імпост.

Сере́дник[1], також перечка[2], імпост — деталь, що розділяє осклення віконної рами на частини[3], тобто окремі шибки (стулки). Зазвичай розташовується посередині рами[4]. У дерев'яній рамі являє собою профільований дерев'яний брусок, залежно від матеріалу рами використовуються також пластикові та металеві середники.

Ширина середника змінювалася з часом[5], іноді доходячи до 3-3,5 сантиметрів. До обв'язки рами середник кріпиться за допомогою шипів[6]. Середник застосовується архітекторами для індивідуалізації вікон і надання їм характеру; після появи листового скла, яка зробила середники в принципі необов'язковими, для зміни виду вікон застосовуються «фальшиві» середники-імітації[7].

Для виготовлення профільованих середників застосовуються спеціальні фрезерні верстати[8].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Середник [Архівовано 30 січня 2021 у Wayback Machine.] // Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — К. : Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. — 472 с. — ISBN 966-96284-0-7.
  2. ↑ Перечка [Архівовано 28 січня 2021 у Wayback Machine.] // Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — К. : Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. — 472 с. — ISBN 966-96284-0-7.
  3. ↑ СТО 89531747-001-2010: Блоки оконные. Общие технические условия [Архівовано 28 лютого 2017 у Wayback Machine.]. Межрегиональный институт окна, 2010.
  4. ↑ Середник // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  5. ↑ Гарвин, 2014, с. 3—4.
  6. ↑ горбылёк // Плужников В. И. Термины российского архитектурного наследия. 1995
  7. ↑ Горбылёк // Елена Володина. Материаловедение для дизайнеров интерьеров. T. 1.
  8. ↑ Оконный горбылёк — излюбленное средство разделения поверхности // Строительные элементы и конструкции. Международный выпуск. — Штутгарт, Германия; Изд-во спец. лит. — 2004. — № 16. — С. 59. (рос.)

Література

[ред. | ред. код]