За Геродотом (Історія, IV, 120) під приводом Скопасія знаходилася наймобільніша частина війська — зведенний скіфо-савроматський загін[1], головним завданням якого було відтягнення армії персів якмога далі від стратегічно важливого для персів дунайського мосту.[2] Можна припустити, що загін Скопасія, будучи найбільш організованою та мобільною частиною скіфського війська, виконував функцію «правого крила» (авхати?) — постійного війська, характерної риси «військової організації триадного типу»,[3] що була дуже поширена в державних утвореннях кочовиків. Ймовірний наступник Іданфірса/Ідантура.
120. «…До однієї частини, на чолі якої був цар Скопасій, приєднаються савромати. Отже, вони, якщо проти них підуть перси, відступатимуть і поволі попрямують До ріки Танаїда вздовж Маєтідського озера, а коли перси почнуть відступати, нападатимуть на них і переслідуватимуть їх. Це була одна частина царського війська, для якої було визначено такий шлях, як я сказав…»[5]
128. «…ту частину війська, якій вони призначили з'єднатися з савроматами і яку очолював Скопасій, вони послали до іонійців, що охороняли міст на Істрі, і доручили йому почати переговори з ними…»[6]