Соломон Лурія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лурія.
Шломо Лурія
שלמה לוריא
ПсевдоМагаршал
Народився1510(1510)
Берестя
Помер7 листопада 1573(1573-11-07)
Люблін
ПохованняСтарий єврейський цвинтар у Люблініd Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьєврей
Діяльністьрабин, талмудист
ВчителіQ30526604? і Kalonymus Haberkastend Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніМордехай Яффеd, Moshe ben Avraham of Przemyśld і Joshua Falkd Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіяюдаїзм
РідЛурії[1]
БатькоЯнкель Лурія
Родичібабця — Міріам Шапіра-Лурія[en]
кузен — Моше Ісерлес
тесть — Кальман Габеркастен[en]

Шло́мо Лу́рія, також Соломон Лурія (івр. שלמה לוריא; пол. Salomon ben Jechiel Luria), якого також називали Магаршал (івр. מהרש"ל) — скорочення від Morenu ha-Raw Rabi Szlomo Luria (укр. Наш Учитель, Рабі Шломо Лурія); нар. 1510 — пом. 7 листопада 1573 — ашкеназійський рабин. Головний рабин Берестя, Волині та Любліна. Ректор єшив у Бересті, Острозі та Любліні. За окремими оцінками, найвидатніший вчений-талмудист свого часу[2].

Біографія

[ред. | ред. код]

Шломо Лурія походив із відомої родини рабинів. Його рід мав ельзаські корені, але згодом предки Соломона переселились до Литви, пізніше — до Великопольщі. Його батько Янкель був рабином Слуцька, а дід Ісаак Клаубер — рабином Познані[3].

Шломо Лурія народився у 1510 році у Бересті. В юному віці поїхав на навчання до свого діда, рабина Клаубера, в Познань. У травні 1535 року в місті сталася велика пожежа, в якій згорів і дім Клауберів (разом із багатою бібліотекою рабина). Після того Лурія продовжив навчання у рабина Острога Кальмана Габеркастена[en][4]. Згодом Шломо одружився з донькою Габеркастена Ліпкою[5].

Могила Шломо Лурії. Надгробок з XIX століття

За деякий час Соломон Лурія був призначеним рабином Берестя і заснував там єшиву. Ймовірно, недовго проживав у Вільні. Близько 1550 року зайняв пост рабина Острога і керівника острозької єшиви після свого тестя Кальмана Габеркастена, а незабаром обійняв посаду головного рабина усієї Волині[4]. У 1555 році став рабином Любліна. Деякий час перебував у цьому місті, але внаслідок сварки з Шаломом Шахною[en] покинув Люблін і повернувся до Острога. Лише після смерті Шахни Лурія остаточно переїхав до Любліна[3][4].

У 1567 році Король Польщі Сигізмунд II Август надав Соломону Лурії титул ректора люблінської єшиви. На цій посаді Магаршал перебував до своєї смерті, зробивши навчальний заклад відомим по всій середньовічній Європі[3].

Помер у 1573 році. Похований на Старому єврейському цвинтарі[pl] в Любліні. На його честь люблінські євреї назвали головну синагогу міста синагогою Магаршала[3].

Наукові погляди та праці Шломо Лурії

[ред. | ред. код]

Магаршал був послідовним противником пілпулу[en], методу аналізу Талмуду, розробленого рабином Якобом Поллаком[en] та його учнем Шаломом Шахною[en]. На відміну від них, Лурія вважав за найкращий спосіб отримання знань ретельний філологічний аналіз Талмуду[4].

Підтримував дружні стосунки зі своїм кузеном, краківським рабином Моше Ісерлесом, які виразно читаються у листуванні між двома рабинами. Однак ця приязнь не завадила Лурії жорстко розкритикувати Іссерлеса, коли до Магаршала дійшли відомості про те, що той вивчав філософію, зокрема, твори «необрізаного Аристотеля»[6].

До основних текстів Соломона Лурії належать[4]:

  • Jam szel Szlomo (ים של שלמה; Море Соломона) — головна праця Магаршала, яку він, однак, так і не закінчив. Друком вийшли лише окремі частини «Моря Соломона»;
  • Chochmat Szlomo (חכמת שלמה; Мудрість Соломона) — глоси та коментарі до Талмуду;
  • Amudej Szlomo (עמודי שלמה; Стовпи Соломона) — коментарі до Сефер га-Міцвот[en] Маймоніда.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Anton Lourié. Die Familie Lourié. — Wien : Stern & Steiner, 1923.(нім.)
  2. ↑ Ельханан Райнер. Ашкеназька еліта на початку нової доби: рукопис і друкована книга // Полін. Дослідження історії та культури євреїв Східної Європи. За редакцією Ентоні Полоньськи. — Вип. Дух і літера, 2011. — С. 253-271. Архівовано з джерела 24 березня 2016. Процитовано 4 травня 2015.
  3. ↑ а б в г Monika Szabłowska-Zaremba. Salomon ben Jechiel Luria. Teatr NN. Архів оригіналу за 19 лютого 2017. Процитовано 24 квітня 2015.(пол.)
  4. ↑ а б в г д Zofia Borzymińska. Luria Salomon (Szlomo) ben Jechiel. Polski Słownik Judaistyczny. Żydowski Instytut Historyczny. Архів оригіналу за 19 лютого 2017. Процитовано 24 квітня 2015. [Архівовано 10 жовтня 2017 у Wayback Machine.](пол.)
  5. ↑ Luria Salomon ben Jechiel. Wirtualny Sztetl. Архів оригіналу за 19 лютого 2017. Процитовано 24 квітня 2015.(пол.)
  6. ↑ Solomon b. Jehiel Luria. Jewish Encyclopedia. Funk & Wagnalls. 1906. Архів оригіналу за 27 травня 2015. Процитовано 24 квітня 2015.(англ.)