Частина інформації в цій статті застаріла.(лютий 2019) |
Станіслав Любомирський | |
---|---|
пол. Stanisław Lubomirski | |
Народився | 25 грудня 1722 або 1719[1] Ланьцут, Ланьцутський повіт, Підкарпатське воєводство, Республіка Польща[1] або Краків, Річ Посполита |
Помер | 12 серпня 1783[1][2] Ланьцут, Ланьцутський повіт, Підкарпатське воєводство, Республіка Польща[1] |
Поховання | Ланьцут |
Країна | Річ Посполита |
Діяльність | політик, державний службовець |
Галузь | політика[3] і державна служба[3] |
Знання мов | польська[3] |
Членство | Q9362201? і масонство |
Посада | великий маршалок коронний[2], посол Сейму Речі Посполитої[d], учасник виборів короля Польщіd, Староста Висьлицькийd, калуський старостаd і великий коронний стражник[d][4] |
Рід | Любомирські |
Батько | Юзеф Любомирський[1] |
У шлюбі з | Ізабела Любомирська[1] |
Діти | Julia Lubomirskad, Олександра Потоцька, Констанція Жевуська і Elżbieta Lubomirskad |
Нагороди | |
Станісла́в Любоми́рський (пол. Stanisław Lubomirski; 25 грудня 1722, Краків — 12 серпня 1783, Ланьцут) — князь, державний діяч Речі Посполитої. Стражник великий коронний (1752 р.), маршалок великий коронний (1766 р.).
Молодший син князя, воєводи чернігівського Юзефа Любомирського та його другої дружини Терези Мнішек (перша — Констанція Белжецька.[5][джерело?] Після смерті батька 1732 року його опікунам, протекторами стали Чарторийські, чому сприяла кузина Софія з Сенявських Чорторийська. В 1735-1737 роках разом з братом Антонієм навчався в лицарській академії (Лєґніца), потім — лицарській академії Турина (за даними короля С. А. Понятовського). 1744 року — посол на сейм від Львівської землі. 7 червня 1752 року став стражником великим коронним. Наприкінці 1772 року поглибились його суперечки з Чорторийськими та королем, наближення до табору їх конкурентів — Потоцьких; шлюб найстаршої доньки з Іґнацієм Потоцьким відбувся без участи короля 27 грудня 1772 року. 1782 року отримав від «скарбу Австрії» Калуське староство.
Мав слабке здоров'я, хворів на сухоти, помер 12 серпня 1783 року в Ланьцуті, був похований там же. По його смерті вдова перейняла правом «доживоття» земські маєтки, королівщини, борги — 6 млн злотих польських.[6]
9 червня 1753 року одружився з донькою князя Олександра-Августа Чорторийського Ельжбетою Геленою Анною. У посаг дістав, зокрема, Бережани, Сатанів. Діти :
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття про особу Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |