Частина з циклу Статистика |
Унаочнювання даних |
---|
Лідери думки |
Статистичні графіки — графіки, що використовуються у статистиці для візуалізації кількісних даних.
У той час, як статистика та процедури аналізу даних зазвичай видають свої результати у числовій або табличній формі, графічні прийоми дозволяють зобразити такі результати у певній графічній формі. Вони включають графіки, такі як діаграми розсіювання, гістограми, графіки розподілу ймовірності, спагеті-діаграми, графіки залишків, коробкові графіки, блокові діаграми та подвійні графіки.[1]
Розвідувальний аналіз даних значною мірою покладається на такі прийоми. Вони також дають уявлення про набір даних, допомагаючи у тестуванні припущень, обиранні моделі і перевірці регресійної моделі, виборі оцінок, ідентифікації зв'язків, визначенні впливу факторів і виявленні викидів. Крім того, вибір відповідних статистичних графіків робить переконливим основне повідомлення, яке випливає з даних, під час комунікації його до аудиторії.[1]
Графічні статистичні методи мають чотири цілі:[2]
Якщо статистичні графіки не використовуються, то втрачається розуміння одного або більше аспектів внутрішньої структури даних.
Статистичні графіки займають центральне місце у розвитку науки і застосовувались у найбільш ранніх спробах аналізу даних. Багато знайомих форм таких графіків, зокрема двовимірні графіки, статистичні мапи, стовпчикові діаграми, а також міліметровий папір використовувались ще у XVIII столітті. Статистичні графіки розвинулись через увагу до таких чотирьох проблем:[3]
З 1970-тих статистичні графіки відродилися як важливий аналітичний інструмент на фоні прогресу у комп'ютерній графіці та пов'язаних з нею технологіях.[3]
Відомі графіки створили:
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Статистичний графік |
|