Стейсі Макгог | |
---|---|
Народився | 11 січня 1964 (60 років) |
Країна | США |
Діяльність | астроном, астрофізик |
Alma mater | Університет Мічигану Массачусетський технологічний інститут |
Заклад | Мерілендський університет Кейс-Вестерн-Резерв університет[1] Мерілендський університет[2] Ратґерський університет[3] Інститут Карнегі[4] Кембриджський університет[5] |
Стейсі Макгог (англ. Stacy McGaugh, народився 11 січня 1964 р.) — американський астроном та професор Департаменту астрономії Західного резервного університету Кейса у Клівленді, штат Огайо. Його наукові інтереси включають галактики з низькою поверхневою яскравістю,[6] формування і еволюцію галактик,[7] тестування темної матерії[8] і альтернативних гіпотез,[9][10] і вимірювання космологічних параметрів.[11]
Стейсі Макгог був студентом Массачусетського технологічного інституту і аспірантом у Принстоні та Мічиганському університеті (захистив докторську дисертацію 1992 р.). Після докторантури він займав посади у Кембриджському університеті, Інституті Карнегі і Ратґерському університеті до приходу на факультет Мерілендського університету 1998 р. У 2012 році він переїхав до Західного резервного університету Кейса. Одружений, має двох дітей. Він отримав почесні звання Видатного випускника Північної середньої школи Флінта (штат Мічиган) (2001 р.) і Департаменту астрономії Мічиганського університету (2013 р.).
Відомий в області позагалактичної астрономії за свої ранні роботи про галактики з низькою поверхневою яскравістю[12] і вмісту елементів в зонах HII,[13] Макгог також сприяв вивченню кінематики галактик, будучи одним з перших, хто вказав, що в галактиках з низькою поверхневою яскравістю темна матерія домінує і що вони створюють проблему збуреного гало.[14] Він також придумав вираз «баріонне співвідношення Таллі — Фішера».[15] Він спрогнозував відношення першого до другого піку амплітуди спектру акустичної потужності космічного мікрохвильового фонового випромінювання.[16][17] Макгог виявив дивовижну підтримку модифікованої ньютонівської динаміки, запропонованої Мордехаєм Мілгромом як альтернатива темній матерії, в своїй роботі над галактиками з низькою поверхневою яскравістю.[18][19] Це виявилося дуже суперечливим, оскільки припускає, що не існує небаріонної темної матерії, існування якої є центральним для фізичної космології. Проте його прогнози для розподілу мас Чумацького Шляху[20] і дисперсії швидкості карликових сфероїдальних галактик-супутників спіральної галактики Андромеди[21] в значній мірі були підтверджені подальшими спостереженнями.[22][23]
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |