Степан Сус

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сус.
Степан Сус
Герб
Герб
Куріальний єпископ Києво-Галицького Верховного Архиєпископа
з 15 листопада 2019
Обрання: 15 листопада 2019
Церква: УГКЦ
Титулярний єпископ Зиґрісу
з 15 листопада 2019
Обрання: 15 листопада 2019
Попередник: Михаїл Гринчишин
 
Альма-матер: Люблінський католицький університет Івана Павла II Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльність: капелан, католицький священник, католицький диякон, католицький єпископ Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженні: Сус Степан Ярославович
Народження: 7 жовтня 1981(1981-10-07) (43 роки)
Львів, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Батько: Ярослав
Мати: Оксана
Священство: 30 червня 2006
Єп. хіротонія: 12 січня 2020

Нагороди:

Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Відзнака Президента України «За гуманітарну участь в антитерористичній операції»
Відзнака Президента України «За гуманітарну участь в антитерористичній операції»
Медаль «За сприяння Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «За сприяння Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Нагрудний знак «За заслуги перед Збройними Силами України»
Нагрудний знак «За заслуги перед Збройними Силами України»

CMNS: Степан Сус у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Степан Сус (нар. 7 жовтня 1981, Львів) — єпископ Української греко-католицької церкви; 15 листопада 2019 року призначений куріальним єпископом Києво-Галицького Верховного Архиєпископа і титулярним єпископом Зиґрісу; голова Пасторально-міграційного відділу Патріаршої курії УГКЦ від 16 січня 2020 року.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 7 жовтня 1981 року в місті Львові в сім'ї Ярослава та Оксани з родини Боднар. Дитинство провів у селі Чишки Пустомитівського району Львівської області. З 1988 по 1996 роки навчався в Чишківській середній школі[1].

У 1996–1999 роках навчався в Бучацькому історико-філософському ліцеї імені святого Йосафата при монастирі василіян у Бучачі. З 1999 до 2006 року вчився у Львівській духовній семінарії Святого Духа та Українському католицькому університеті. У 2009–2010 роках навчався у Львівському національному університеті імені Івана Франка, де захистив наукову працю на тему «Людина в контексті міжособистісної комунікації: Дитріх фон Гільдебрант та Еммануель Левінас», магістр філософії. У 2014–2015 роках навчався у Люблінському католицькому університеті, захистив наукову працю на тему: «Військове капеланство у світлі Другого Ватиканського Собору», магістр богослов'я. У 2015–2017 роках навчався на ліцензіатській програмі Українського католицького університету з пасторального богослов'я[1].

30 червня 2006 року прийняв священниче рукоположення з рук архиєпископа і митрополита Львівського Ігоря Возьняка в архикатедральному соборі Святого Юра у Львові.

У 2006 році з благословення архиєпископа і митрополита Львівського Ігоря Возьняка створює та очолює релігійну організацію «Центр військового капеланства» Львівської архиєпархії УГКЦ, завдання якої допомагати капеланам здійснювати душпастирську опіку серед військових.[2] Того ж року призначений військовим капеланом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та синкелом Львівської архиєпархії УГКЦ у справах капеланства: військових, студентів, дітей-сиріт, в'язнів. З 2011 року — настоятель гарнізонного храму Святих апостолів Петра і Павла Львівської архиєпархії УГКЦ[1].

У 2014 році під його керівництвом був створений інформаційний ресурс Капеланство.info, який висвітлює події пасторального та соціального служіння капеланів Львівської архиєпархії Української Греко-Католицької Церкви серед військових, студентів, сиріт та в'язнів[3].

Володіє українською, англійською, польською, російською, французькою мовами.

Єпископ

[ред. | ред. код]

15 листопада 2019 р., у Ватикані повідомлено про те, що Синод Єпископів Української греко-католицької церкви, отримавши попередню згоду від Папи Франциска, здійснив канонічне обрання отця Степана Суса єпископом Курії Києво-Галицького Верховного Архиєпископа. Йому надано титулярний осідок Зиґрісу[4][5].

16 січня 2020 року іменований головою Пасторально-міграційного відділу Патріаршої курії УГКЦ[6]. 28 січня 2020 року владика Степан Сус став Генеральним капеланом Спілки української молоді[7].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Отець Степан Сус призначений єпископом Курії Верховного Архиєпископа УГКЦ. news.ugcc.ua (англ.). Архів оригіналу за 15 листопада 2019. Процитовано 15 листопада 2019.
  2. ↑ Військове капеланство. https://kapelanstvo.info/. 18.11.2019. Процитовано 18.11.2019. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка); Зовнішнє посилання в |website= (довідка)
  3. ↑ Капеланство.інфо / Про портал. https://kapelanstvo.info/ (українська) . 18.11.2019. Процитовано 18.11.2019. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)
  4. ↑ Dalle Chiese Orientali. press.vatican.va. Процитовано 15 листопада 2019.
  5. ↑ Отець Степан Сус призначений єпископом Курії Верховного Архиєпископа УГКЦ - Vatican News. www.vaticannews.va (укр.). 15 листопада 2019. Процитовано 15 листопада 2019.
  6. ↑ Декрет іменування владики Степана Суса головою Пасторально-міграційного відділу Патріаршої курії УГКЦ. Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви (укр.). Процитовано 30 січня 2020.
  7. ↑ Владика Степан Сус став Генеральним капеланом Спілки української молоді. Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви (укр.). Процитовано 30 січня 2020.
  8. ↑ Указ Президента України від 29.07.2015 № 458/2015 Про відзначення державними нагородами України. document.ua. Архів оригіналу за 15 листопада 2019. Процитовано 15 листопада 2019. [Архівовано 2019-11-15 у Wayback Machine.]
  9. ↑ Військові вручили отцю Степанові Сусу відзнаку «За сприяння Збройним силам України». Інформаційний ресурс УГКЦ. Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 11 січня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]