Штефан (Стефан ) VII Томша (іноді Томжа ,[ 2] 5 травня 1564 ) — правитель Молдови (8/10 серпня 1563 — березень 1564 року).
Походив з молдовських бояр, очолив успішну змову 1563 року проти володаря Деспота Воде , який після 3-місячної облоги Сучавського замку був виданий найманцями і вбитий особисто Штефаном Томшею. Причиною заколоту було те, що грек-лютеранин Іоан ІІ став першим іноземцем — правителем Молдови, який надавав посади чужоземцями, протегував протестантам , спробував збільшити податки. Престіл правителя здобув, підступно захопивши біля Сучави в полон князя Дмитра Вишневецького , який мав право претендувати на молдовський престіл. Наказав відправити полоненого князя Дмитра Вишневецького до Стамбулу як знак покори султану Сулейману І; в результаті князь Дмитро Вишневецький загинув в Стамбулі.[ 3]
Посівши престол, Стефан Томша не зміг отримати затвердження у Високій Порті . Був змушений стати до боротьби з Олександром IV Лопушанином , якого підтримували османи після сплати ним 200 тисяч золотих.
Залишившись без підтримки бояр і населення, втік 1564 року на Поділля з метою перебратись до Угорщини Габсбурґів . На бажання султана Сулеймана І Пишного король Сигізмунд ІІ Август наказав його схопити, що було виконано за безпосереднього керівництва каштеляна Кам'янця на Поділлі Єжи (Юрія) Язловецького . Штефана VII Томшу з товаришами відіслали до Львова , де його утримував у Низькому замку староста Пйотр Бажий . На вимогу османського посла і Александрела IV його стратили (стяли голову) у четвер після 4-ї години на площі Ринок біля пранґера разом з воєводою Іваном Мазотчею і першим боярином Петром Спанцотчею.
Вацлав Дідушицький (†1584) згаданий як «Venceslai Dziedosiczki» серед свідків заповіту Штефана Томші 1564 року.[ 4]
Був похований у церкві монастиря Святого Онуфрія у Львові. Біля входу до церкви існував його надгробок із затертим надписом.[ 2]
Монастирська церква Св. Онуфрія
Відомі два сина Штефана Томші:
волоський господар Лев Томша (1629—1632)
молдовський господар Штефан ІХ Томша (1607—1615; 1621—1623)
Зубрицький Д. Хроніка міста Львова. — Л. : Центр Європи, 2002. — С. 169
Zubrzycki D . Kronika miasta Lwowa . — Lwów, 1844. — S. 186—187. (пол.)
Стати В. История Молдовы. — Кишинёв : Tipografia Centrală, 2002. — С. 140. — 480 с. — ISBN 9975-9504-1-8 (рос.)
Драгош I (1352—1353)
Сас (1354—1358)
Балк (1359)
Богдан I (1363—1367)
Петру (1367—1368)
Лацько (1368—1373)
Костя (1373—1374)
Юрій Коріятович (1374)
Петру I (1375—1391)
Роман I (1391—1394)
Стефан I (1394—1399)
Юга Безногий (1399—1400)
Александру І (1400—1432)
Ілля I (1432—1433)
Штефан II (1433—1435, 1443—1447)
Петру II (1435—1436, 1447, 1448—1449)
Роман II (1436—1443, 1447—1448)
Чубер (1449)
Александру II (1450, 1452—1454, 1455)
Богдан II (1450—1451)
Петру III (1451—1452, 1454—1457)
Штефан III (1457—1504)
Богдан III (1504—1517)
Штефан IV (1517—1527)
Петру IV (1527—1538, 1541—1546)
Стефан V (1538—1540)
Александру ІІІ (1540—1541)
Ілля II (1546—1551)
Штефан VI (1551—1552)
Іоан І (1552)
Александру IV (1552—1561, 1564—1568)
Іоан ІІ (1561—1563)
Штефан VII (1563—1564)
Богдан IV (1568—1572)
Іоан III (1572—1574)
Петро VI (1574—1577, 1578—1579, 1582—1591)
Іоан IV (1577)
Іоан V (1579—1582)
Арон Тиран (1591—1592, 1592—1595)
Александру V (1592)
Петру VII (1592)
Штефан VIII (1595)
Єремія Могила (1595—1600, 1600—1606)
Михайло (1600)
Симеон Могила (1606—1607)
Михайло Могила (1607)
Костянтин Могила (1607—1611)
Штефан IX (1611—1615, 1621—1623)
Олександр Могила (1615—1616)
Раду Міхня (1616—1619, 1623—1626)
Гаспар Граціані (1619—1620)
Александру VII (1620—1621, 1631—1633)
Мирон Барновський-Могила (1626—1629, 1633)
Александру VIII (1629—1630)
Мойсей Могила (1630—1631, 1633—1634)
Василь Лупул (1634—1653)
Георгій Штефан (1653—1658)
Ґеорґе Ґіка (1658—1659)
Константин Щербан (1659, 1661)
Стефаніца Лупу (1659—1661)
Істрате Добіжа (1661—1665)
Георге Дука (1665—1666, 1668—1672, 1678—1683)
Александру IX (1666—1668)
Штефан ІХ (1672—1674, 1683—1684)
Думитрашку Кантакузіно (1673—1675, 1684—1685)
Антон Росетті (1675—1678)
Константин Кантемир (1685—1693)
Димитрій Кантемір (1693, 1710—1711)
Константин Дука (1693—1695, 1700—1703)
Антіох Кантемир (1695—1700, 1705—1707)
Йоан Бухуш (1703, 1709—1710)
Міхай Раковіце (1703—1705, 1707—1709, 1715—1726)
Ніколай Маврокордат (1709—1710, 1711—1715)
Лупу Костакі (1711)
Йоан Маврокордат (1711, 1743—1747)
Григоре II Гіка (1726—1733, 1735—1739, 1739—1741, 1747—1748)
Константин Маврокордат (1733—1735, 1741—1743, 1748—1749, 1769)
Йордаке Ставраки (1749)
Костянтин Раковіце (1749—1753, 1756—1757)
Матей Ґіка (1753—1756)
Скарлат Ґіка (1757—1758)
Іоан VII (1758—1761)
Ґриґоре Каллімакі (1761—1764, 1767—1769)
Ґриґоре Александре Ґіка (1764—1767, 1774—1777)
Константин Морузі (1777—1782)
Александру Маврокордат І (1782—1785)
Александру Маврокордат ІІ (1785—1786)
Александру X Іпсіланті (1786—1788)
Емануїл Джані-Русет (1788—1789)
Александру Морузі (1792, 1802—1806, 1806—1807)
Міхай Суцу І (1792—1795)
Александру Каллімакі (1795—1799)
Костянтин Іпсіланті (1799—1801)
Александру Суцу (1801—1802)
Йордаке Конта (1802)
Скарлат Каллімакі (1806, 1807—1810, 1812—1819)
Александру Ханґерлі (1807)
Йордаке Русет-Розновану (1806)
Веніамін Костакі (1807—1812, 1821)
Міхай Суцу ІІ (1819—1821)
Олександр XI Іпсіланті (1821)
Штефан Воґоріде (1821—1822)
Іоніце Санду Стурдза (1822—1828)
Михайло Стурдза (1834—1849)
Ґріґоре Александру Ґіка (1849—1853, 1854—1856)
Теодор Балш (1856—1857)
Ніколае Воґоріде (1857—1858)
Штефан Катарджиу (1858—1859)
Іоан Кантакузіно , Василе Стурдза і Анастасіє Пану (1858—1859)
Александру Йоан Куза (1859)