Судове вбивство

Судове вбивство (англ. judicial murder,^[1] нім. Justizmord^[2]) — узаконене вбивство внаслідок несправедливо винесеного смертного вироку.^[2] Цей тип злочину, який дехто з польських науковців відносить до різновиду вбивства,^[3] полягає в тому, що особа, яка бере участь у кримінальному процесі, використовує можливості цього інституту для того, щоб заподіяти смерть іншій особі.^[4] Оксфордський словник англійської мови тлумачить це явище як «смерть, заподіяну правовою процедурою, смертну кару, особливо ту, яка вважається несправедливою або жорстокою».^[5]

Історія терміна

Першою справою, в якій було висунуто звинувачення у судовому вбивстві, стала різанина на Амбоні 1623 року, яка спричинила юридичну суперечку між англійським і голландським урядами щодо діяльності суду в Голландській Ост-Індії, який засудив до страти десятьох англійців, обвинувачених у державній зраді. Суперечка зосереджувалася навколо різного тлумачення юрисдикції відповідного суду. Англійці вважали, що цей суд не був компетентним судити і страчувати цих членів Ост-Індійської компанії, і тому вважали, що страти були в принципі незаконними, а отже являли собою «судове вбивство». Голландці, зі свого боку, наполягали, що суд був у принципі компетентним, і хотіли замість цього зосередитися на неправомірній поведінці конкретних суддів у суді.

1777 року Вольтер використав аналогічний термін французькою мовою —assassins juridique («судові вбивці»).

У німецькій мові цей термін (Justismord) вжив 1782 року Август Людвіг фон Шлецер щодо страти Анни Гельді. У примітці він пояснював термін як

«вбивство невинного, зумисно та з усією помпою святого Правосуддя, вчинене людьми, поставленими запобігати вбивству або, якщо вбивство сталося, покликаними за нього належним чином покарати».[6]

Герман Мостар (1956) обстоює поширення цього терміна на ненавмисну ​​судову помилку, коли смертної кари зазнає невинний.^[7]

Показові процеси

Цей термін часто застосовується до показових судових процесів, які призводили до смертної кари, як-от у випадку смерті Миколи Бухаріна,^[8] Мілади Горакової^[9] та одинадцятьох осіб, страчених після процесу проти Рудольфа Сланського.^[10][11]

Див. також

• Позасудове вбивство

Примітки

1. Карабан В. І. (2004). Англо-український юридичний словник. Нова книга. с. 1088. Процитовано 29 січня 2022.
2. Вітольд Кулеша (2013). Crimen laesae iustitiae: Кримінальна відповідальність суддів та прокурорів за злочини проти правосуддя за Нюрнберзькими законами, німецьким, австрійським та польським законодавством (PDF). Лодзький університет. Процитовано 29 січня 2022.
3. Górnik O. (w), Hoc S., Przyjemski M. Kodeks karny: Komentarz. – Gdańsk, 1999. – T. III. (пол.)
4. Н. Є. Маковецька (2009). Поняття вбивства за кримінальним правом України та Республіки Польща (PDF). Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ (1). Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2018. Процитовано 29 січня 2022. [Архівовано 2018-07-12 у Wayback Machine.]
5. Judicial murder, Оксфордський словник англійської мови (вид. 3-тє), Oxford University Press, Вересень 2005 (Необхідна підписка або членство в публічній бібліотеці Сполученого Королівства .)
6. „Ermordung eines Unschuldigen, vorsätzlich, und so gar mit allem Pompe der heil. Justiz, verübt von Leuten, die gesetzt sind, daß sie verhüten sollen, daß ein Mord geschehe, oder falls er geschehen, doch gehörig gestraft werde.“ (Schlözer, с. 273)
7. Hermann Mostar. Unschuldig verurteilt! Aus der Chronik der Justizmorde. Herbig-Verlag, Munich (1956)
8. Wasserstein, Bernard (2009). Barbarism and Civilization: A History of Europe in Our Time (англ.). Oxford University Press. с. 198. ISBN 978-0-19-873073-6.
9. Day, Barbara (November 2019). Trial by Theatre: Reports on Czech Drama (англ.). Charles University in Prague, Karolinum Press. с. 112. ISBN 978-80-246-3953-6.
10. Shenk, T. (17 грудня 2013). Maurice Dobb: Political Economist (англ.). Springer. с. 194. ISBN 978-1-137-29702-0.
11. Judt, Tony (2006). Postwar: A History of Europe Since 1945 (англ.). Penguin. с. 186. ISBN 978-0-14-303775-0.