Сухопутні війська Алжиру

Сухопутні війська Алжиру
القوات البرية الجزائرية  (арабська) Forces Terrestres Algériennes  (французька)
Емблема Сухопутних військ Алжиру
Засновано	грудень 1991
Країна	Алжир
Належність	Збройні сили Алжиру
Вид	сухопутні війська
Тип	піхота
Роль	ведення сухопутної війни
Чисельність	110 000 (2024)[1]
Вебсайт	mdn.dz/site_cft/index.php​(араб.) mdn.dz/site_cft/accueil_an.php​(англ.) mdn.dz/site_cft/accueil_fr.php​(фр.)
Командування
Поточний командувач	Саїд Ченгріха^[en]
Медіафайли на Вікісховищі

Сухопутні війська Алжиру (араб. القوات البرية الجزائرية) — сухопутні сили національної народної армії Алжиру.

До складу сил входять дві бронетанкові та дві механізовані дивізії, одна з яких – 8-ма бронетанкова дивізія, що базується в Рас-ель-Ма, за 90 кілометрів від Сіді-Бель-Аббес, у 2-й військовій зоні. Дивізія була сформована з 8-ї бронетанкової бригади після 1988 року (8-ма бронетанкова бригада, схоже, була створена у 1976 році). Іншу бронетанкову дивізію було названо 1-ю у виданні IISS 2017 року. Ще одна – це 40-а механізована піхотна дивізія, ймовірно, базується у 3-й військовій зоні. Місія 40-ї дивізії зазвичай полягає в охороні алжирсько-марокканського кордону. IISS Military Balance 2013 назвав іншу механізовану дивізію як 12-у. Можливо, існує окрема незалежна бронетанкова бригада – 41-а бронетанкова бригада в районі Ін-Аменаса, а IISS у 2020 році повідомив, що 38-ма моторизована бригада розташована в Тіндуфі.

Служба проходить 18 місяців, з яких 6 місяців підготовки та 12 служба у регулярній армії, з регулярним залученням військовослужбовців для участі у цивільних проектах.

Історія створення

Докладніше: Алжирська війна

Після завершення війни за незалежність у червні 1962 року першочерговим завданням стало створення логістичної організації для забезпечення потреб армії — структури для харчування, одягу, медичного обслуговування та навчання. Дирекції з постачання, обладнання, інженерії та охорони здоров'я, транспорту та забезпечення стали першими, що виникли. Ці дирекції, які швидко приєдналися до відділів штабу Військово-повітряних сил, Військово-морських сил та освіти при Міністерстві, утворили основу національної народної армії Алжиру. Основи загальної структури армії були зміцнені завдяки створенню основних управлінь, налагодженню ефективної організації, відкриттю шкіл і центрів навчання та відправленню за кордон курсантів для навчання у різних родах військ та службах.

Зусилля з розвитку та модернізації ННА тривали протягом 1970-х і 80-х років на організаційному рівні з формуванням батальйонів і бригад. У 1980-х армія зазнала значного зростання. Таким чином, у 1986 році почалася реорганізація, заснована головним чином на впровадженні великих підрозділів, які поєднували вогневу міць і поступове пересування, тобто бойових дивізій, оснащених сучасними системами озброєння та іншими необхідними для їх експлуатації та обслуговування засобами. Ця модернізація охоплювала не лише технічне забезпечення, а й усі сфери організації та бойової підготовки. Таким чином, було створено Генеральну інспекцію ННА.

Алжирська армія надала молодим людям з незаможних верств населення можливість просуватися в суспільстві. Ця можливість відігравала значну роль на південному сході Алжиру, в горах Орес і Немеша, де проживали бербери-шавії^[2].

Озброєння й військова техніка

Список обладнання, яке наразі використовується Сухопутними військами Алжиру. Він також містить обладнання, яке використовується силами територіальної протиповітряної оборони, окремою гілкою служби Народної національної армії Алжиру, яка відповідає за захист повітряного простору країни. Більшість обладнання сухопутних військ Алжиру постачається Росією та Китаєм.

Джерело: The Military Balance^[1]

Бронетехніка

Зображення	Тип	Виробництво	Призначення	Кількість	Нотатки
Бойові машини піхоти
	БМП-2	СРСР	Бойова машина піхоти	220
	БМП-2М «Бережок»	СРСР	Бойова машина піхоти	760
Танки й БМПТ
	Т-90СА	Росія	Oсновний бойовий танк	600+
	Т-72 М1/М2	СРСР	Oсновний бойовий танк	325
	Т-62	СРСР	Середній танк	290
	Т-55АМВ	СРСР	Середній танк	270
	Термінатор	Росія	Бойова машина підтримки танків	13+
	БМПТ-62	Алжир	Бойова машина підтримки танків	13+	Модифіковане шасі Т-62 з баштою від БМП-2М «Бережок»[3]
Бронетранспортери та ББМ
	БРДМ-2	СРСР	БРМ	26
	БТР-60	СРСР	Бронетранспортер	250
	БТР-80	СРСР	Бронетранспортер	150
	OT-64 SKOT	Чехія	Бронетранспортер	150
	Panhard M3	Франція	Бронетранспортер	55
	Фахд	Єгипет	Бронетранспортер	100
	Мародер	Південно-Африканська Республіка	Бронетранспортер	2
	TPz 1 Fuchs	Німеччина	Бронетранспортер	600
	Nimr	ОАЕ,  Алжир	Бронеавтомобіль	3000
	International MaxxPro	США	MRAP	невідомо
	HMMWV	США	Легкий тактичний позашляховий бронеавтомобіль	100	Використовується силами ССО Алжиру
	Panhard AML-60	Франція	БРМ	44	З 2018 року встановлені ПТРК «Корнет»
	Корнет-ЕМ	Росія	ББМ-винищувач танків	28	Планується додаткова закупівля для заміни БРДМ-2

Артилерія

Зображення	Тип	Виробництво	Призначення	Кількість	Нотатки
САУ
	2С1 «Гвоздика»	СРСР	122-мм самохідна артилерійська установка	140
	2С3 «Акація»	СРСР	152-мм самохідна артилерійська установка	30
	PLZ-45	КНР	155-мм самохідна артилерійська установка	~54
Буксировані гармати
	Д-44	СРСР	85-мм дивізійна протитанкова гармата	80
	МТ-12 «Рапіра»	СРСР	100-мм протитанкова гармата	10
	Д-30	СРСР	122-мм причіпна гаубиця	160
	М-30	СРСР	122-мм причіпна гаубиця	60
	А-19	СРСР	122-мм важка далекобійна гармата	100
	Д-74	СРСР	122-мм польова гармата	25
	М-46	СРСР	130-мм гармата корпусної артилерії	10
	МЛ-20	СРСР	152-мм гармата-гаубиця	20
	WA-021	КНР	155-мм гаубиця	18
Міномети
	БМ-37	СРСР	82-мм міномет	150
	W86	КНР	120-мм міномет	невідомо
	SM-4	КНР	120-мм самохідний міномет	невідомо	120-мм самохідний міномет СМ-4 на базі бронетранспортера WMZ-551 6×6
	ПМ-43	СРСР	120-мм міномет	120
	МТ-13	СРСР	160-мм міномет	60
ОТРК
	«Іскандер-Е»	Росія	Балістична ракета малої дальності	12 пускових	75 ракет 9М723
РСЗВ
	ТОС-1А	Росія	220-мм важка вогнеметна система залпового вогню	близько 18
	БМ-21 «Град»	СРСР	122-мм РСЗВ	48
	SR-5	КНР	122/220-мм РСЗВ	близько 18
	БМ-14	СРСР	140-мм РСЗВ	48
	БМ-24	СРСР	240-мм РСЗВ	30
	БМ-30 «Смерч»	СРСР	300-мм РСЗВ	18
ЗУ та ЗРК
	ЗПУ-4	СРСР	14,5-мм зенітна установка	100	60 ЗПУ-2; 40 ЗПУ-4
	ЗУ-23-2	СРСР	23-мм зенітна установка	100
	ЗСУ-23-4	СРСР	ЗСУ	~225	Близько 210 модернізовано до версії «Шилка-М» з ракетами «Ігла»[4]
	Стріла-1	СРСР	ЗРК малого радіусу дії	~20	600 ракет 9M31 (дальність 4 км)
	Оса	СРСР	ЗРК малого радіусу дії	68+	до 780 ракет 9M33 (дальність 15 км)
	С-125	СРСР	ЗРК малого радіусу дії	36 пускових, 9 дивізіонів	12 C-125M; 24 C-125M1. До 175 ракет В-601
	Куб	СРСР	ЗРК малого радіусу дії	40 пускових, 10 батарей	до 600 ракет 3M9 (дальність 25 км)
	Тор-М2	Росія	ЗРК малого радіусу дії	4+	до 100 ракет 9M338 (дальність 15 км)
	Панцирь-С1/СМ	Росія	ЗРК малого радіусу дії	38	38 Панцирь-С1 та невідома кількість Панцирь-СМ. До 900 ракет 57Е6-Е (дальність 20 км)
	Бук-М2	Росія	ЗРК середнього радіусу дії	3+ пускових	до 100 ракет 9M317 (дальність 40-45 км)
	С-300ПМУ2 «Фаворит»	Росія	ЗРК великого радіусу дії	32 пускові, 4 дивізіона	до 300 ракет 48Н6Е (дальність 200 км)

Примітки

1. IISS, 2024, с. 342.
2. Roberts, Hugh (2003). The Battlefield Algeria, 1988-2002: Studies in a Broken Polity. London: Verso. с. 273—274.
3. Liam, Darek (9 липня 2022). Algeria parades BMPT-62 fire support vehicle based on T-62 with Berezhok turrets. JNews. Процитовано 24 серпня 2023.
4. Algeria Develops Russian ZSU 23-4 Shilka Self-Propelled Anti-craft Gun. echoroukonline.com. 31 березня 2018. Процитовано 17 липня 2020.

Література

• International Institute for Strategic Studies (13 лютого 2024). The Military Balance 2024 (англ.). Taylor & Francis. ISBN 978-1-040-05115-3.

Портал «Війна»   Портал «Історія»