Деталі | |
---|---|
Ідентифікатори | |
Латина | clivus |
TA98 | A02.1.00.051 і A02.1.04.006 |
TA2 | 454 |
FMA | 54376 |
Анатомічна термінологія |
Схил[1] (лат. clivus), блуменбахів схил[2] — частина людського черепа біля його основи, мілка заглибина за спинкою турецького сідла, що похило спускається дозаду[3]. Утворений передньою (водночас і базилярною) частиною потиличної кістки і клиноподібною кісткою в місці їхнього з'єднання. У горизонтальній площині він лежить прямо дозаду від клиноподібних пазух. Латерально з обох боків розташовуються рвані отвори (внутрішня сонна артерія доходить до середньої черепної ямки над рваним отвором, біля її анастомозу з вілізієвим колом). Дозаду від схилу знаходиться базилярна артерія. Над схилом лежить вароліїв міст.
Назву блуменбахового отримав на честь німецького анатома Й. Ф. Блуменбаха.
Відвідний нерв проходить вздовж схилу, тому при підвищенні внутрішньочерепного тиску можливе його защемлення.
У ділянці схилу може утворюватися хордома.
Схил є важливим орієнтиром для перевірки правильної співвісності атланта з аксисом: на латеральній рентгенограмі шийного відділу хребта він утворює лінію, продовження якої відоме як «лінія схилу Вакенгайма». У разі нормального взаємного положення хребців лінія Вакенгайма має проходити через зуб аксиса, чи бути дотичною до нього[4].