Сігюрб'єдн Ейнарссон

Сігюрб'єдн Ейнарссон
Єпископ Ісландії
1959 — 1981
Обрання: 1959
Попередник: Аусмюндюр Ґвюдмюндссон
Наступник: П'єтюр Сігюргейрссон
 
Альма-матер: Університет Уппсала
Діяльність: священник, викладач університету
Народження: 30 червня 1911(1911-06-30)[1]
Vestur-Skaftafellssýslad, Ісландія
Смерть: 28 серпня 2008(2008-08-28)[2][1] (97 років)
Рейк'явік, Ісландія
Священство: 1938
Єп. хіротонія: 1959

CMNS: Сігюрб'єдн Ейнарссон у Вікісховищі

Сігюрб'єдн Ейнарссон (ісл. Sigurbjörn Einarsson; 30 червня 1911(19110630), Рейк'явік — 28 серпня 2008, Рейк'явік) — ісландський священник, письменник і поет, єпископ Ісландії з 1959 до 1981 рік. Батько Кадля Сігюрб'єдссона, тринадцятого єпископа Ісландії (1998—2012)[3].

Біографія

[ред. | ред. код]

Сігюрб'єдн Ейнарссон народився у садибі Еврі-Стейнсмірі у Медальланді у Вестюр-Скабтафедльссіслі 30 червня 1911 року у сім'ї фермера Магнуса Крістіна Ейнара Сігюрфіннссона (ісл. Magnús Kristinn Einar Sigurfinnsson) та домогосподарки Ґісльрун Сігюрбергсдоттір (ісл. Gíslrún Sigurbergsdóttir)[3][4].

У 1931 році він закінчив середню школу у Рейк'явіку, потім вступив до Упсальського університету, де вивчав загальне релігієзнавство, класичну археологію й історію, у 1936 році здобув ступінь бакалавра. Після чого Сігюрб'єдн вивчав грецьку мову, археологію та історію у Стокгольмському університеті, у 1936 році здобув ступінь доктора філософії. Він повернувся до Ісландії, де навчався на богословському факультеті в Університеті Ісландії та здобув ступінь доктора богослов'я у 1938 році. Сігюрб'єдн навчався у постдокторантурі в Уппсальському університеті у 1939 році, у Кембриджському університеті у 1945 (богослов'я) і в Базелі у 1947-48 роках[4][3].

У 1938 році його висвятили на священника, він служив парафіяльним священником у Брейдбоульстадірі на Скоугарстренді. У січні 1941 року став священником у Гадльґрімскірк'ї, де служив до 1944 року, доки не отримав призначення доцента кафедри богослов'я на богословському факультеті в Університеті Ісландії. У 1949—1959 роках він був професором богослов'я в Університеті Ісландії. У 1959 році його висвятили на єпископа Ісландії, він змінив на цій посаді Аусмюндюра Ґвідмюндссона. Восени 1989 року він залишив цю посаду, а його наступником став П'єтюр Сігюргейрссон[3].

Після того, як Сігюрб'єдн пішов з посади єпископа Ісландії, він продовжував іноді служити в церкві, викладав на богословському факультеті, писав вірші та богословські трактати[4].

З 1948 року Сігюрб'єдн входив до правління Ісландського біблійного товариства та очолював його у 1959-81 роках. Він був членом правління Екуменічної ради північних країн у 1959-81 роках, головою комітету з перекладу Нового Завіту у 1962—1981 роках і входив до ради Всесвітньої лютеранської федерації у 1964-68 роках. Під час Другої світової війни Сігюрб'єдн був одним із трьох членів спеціального ісландського комітету, який обговорював статус жінок, які вступали у статеві стосунки із солдатами американських окупаційних військ[5]. У 1961 році його обрали почесним доктором богослов'я університету Ісландії та у 1975 році — Вінніпезького університету. У 1978 році він став почесним членом Асоціації священників Ісландії, з 1981 року — Асоціації ісландських письменників та Ісландського біблійного товариства з 1982 року[4][3].

З 1933 року Сігюрб'єдн був одружений з Магне Торкельсдоттір (ісл. Magnea Þor­kels­dótt­ir; пом. 10 квітня 2006) і мав вісім дітей: Ґісльрун (вчитель), Раннвейг (медсестра), Торкедль (композитор), Аудні Бергюр (парафіяльний священник, пом. 2005), Ейнар (професор Університету Ісландії), Кадль (єпископ Ісландії), Б'єдн (парафіяльний священник у Данії, пом. 2003), Гюннар (економіст)[4].

Творчість

[ред. | ред. код]

Сігюрб'єдн написав і переклав безліч творів, зокрема книги «Релігія людства» (ісл. Trú­ar­brögð mann­kyns), «Об'явлення Івана — пояснення» (ісл. Op­in­ber Jó­hann­es­ar - skýr­ing­ar), «Біографія Альберта Швейцера» (ісл. Ævi­saga Al­berts Schweitzer), «У твоїй благодаті» (ісл. Meðan þín náð), «Перед Богом» (ісл. Helg­ar og hátíðir), «Перед Богом» (ісл. Coram Deo), «Вихідні та свята» (ісл. Haust­dreif­ar), «Жінки та Христос» (ісл. Kon­ur og Krist­ur), «Рана та перлина» (ісл. Sárið og perl­an), «Слово хреста на рубежі століть» (ісл. Orð kross­ins við alda­hvörf) та підручники з історії релігії та релігійної психології. Він також опублікував численні статті, проповіді та релігійні трактати, складав та перекладав вірші та церковні гімни[4].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #127189793 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б http://www.mbl.is/mm/frettir/innlent/2008/08/28/sigurbjorn_einarsson_latinn/
  3. ↑ а б в г д Gunnlaugur Haraldsson. Sigurbjörn Einarsson // Guðfræðingatal 1847-2002. — Reykjavík : Prestafélag Íslands, 2002. — Т. II. — 1028 p. — ISBN 9789979607809.
  4. ↑ а б в г д е Sigurbjörn Einarsson biskup látinn. mbl.is (ісл.). Morgunblaðið. Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 23 жовтня 2021.
  5. ↑ Ástandið – fanatík og vitleysa. DV (ісл.). 14 жовтня 2015. Процитовано 11 грудня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]