Таньїдамані
| Таньїдамані | |
|---|---|
| Народився | 2 століття до н. е. |
| Помер | 1 століття до н. е. |
| Посада | King of Kushd |
Таньїдамані (Танідамані) (д/н — бл. 100 до н. е.) — цар Куша в 150—100 роках до н. е.
Ймовірніше онук цариці Шанакдахете. Ймовірно батько помер Таньїдамані ще за життя матері-цариці, або панував нетривалий час. Тому влада дісталася малолітньому Таньїдамані.
Відомості про володарювання обмежені. На бронзовому циліндрі, знайденому у Джебель-Баркал, в ієрогліфах вказано однакове тронне й особисте ім'я — Таньїдімані. На думку дослідників це свідчить про остаточну відмову від давньоєгипетської титулатури. Позначено лише як коре (кушитський аналог фараона).
Він знаний насамперед за великою стеою в Джебель-Баркал. Вона першим і найдавнішим з відомих текстів, складеним мероїтською писемністю. Ще одна менша, червона алевролітова стела була знайдена в храмі Апедемака в Мерое (наразі знаходиться в художньому музеї Волтерс). Ці масштабні пам'ятки свідчать про збереження політично-військовуої та економічної потуги Кушитського царства.
Помер близько 100 року до н. е. Припускається, що його поховано в піраміді № 12 в Мерое. Йому спадкував син або небіж Накрінсан.
- László Török in Tormod Eide u. a.: Fontes historiae nubiorum: textual sources for the history of the middle Nile region between the eighth century BC and the sixth century AD. Vol. 2. From the mid fifth to the first century BC. University of Bergen, Bergen 1996, ISBN 82-91626-01-4, S. 662—672.