Теодор Потоцький | |
---|---|
пол. Teodor Andrzej Potocki ![]() | |
![]() | |
Народився | 13 лютого 1664[1] ![]() Москва, Московське царство[1] ![]() |
Помер | 12 листопада 1738[1][2][3] (74 роки) ![]() Варшава, Річ Посполита[1] ![]() |
Поховання | Базиліка Небовзяття Пресвятої Діви Марії (Гнєзно) ![]() |
Країна | Річ Посполита ![]() |
Діяльність | католицький священник, католицький єпископ ![]() |
Титул | граф ![]() |
Посада | Roman Catholic Archbishop of Gnieznod, Королівський секретар, учасник виборів короля Польщіd, Interrex[d], Roman Catholic bishop of Warmiad, Roman Catholic Bishop of Chełmnod, Примас Польщі і єпископ ![]() |
Конфесія | католицька церква[4] ![]() |
Рід | Потоцькі ![]() |
Батько | Павел Потоцький ![]() |
Мати | Yelena Saltykovad ![]() |
Нагороди | |
![]() | |
Тео́дор А́нджей Пото́цький герба Золота Пилява (пол. Teodor Andrzej Potocki; 13 лютого 1664, Москва — 12 листопада 1738, Варшава) — польський шляхтич, римо-католицький релігійний діяч. Примас Королівства Польського і Великого князівства Литовського, архієпископ Гнезненський.
Третій син військовика, письменника Павла Потоцького та його другої дружини-московки Єлєни (Елеонори) із Салтикових. Охрещений за православним обрядом, який провів патріарх Никон (хресний батько — цар Московії Олексій Михайлович). Після повернення до Республіки Обох Націй (Речі Посполитої) виховувався під впливом варшавських єзуїтів.
Став пралатом у Перемишлі. У 1729 році «виторгував» у короля Августа ІІ посаду белзького воєводи для Станіслава Владислава Потоцького[5].
Брав активну участь у політичному житті Речі Посполитої, зокрема, у нараді 28 жовтня 1729 року в одному із салонів французької амбасади у Варшаві за участи посла де Монті, Юзефа Потоцького та Григора Орлика.[6] 12 вересня 1733 на полі елекції[7] у Волі проголосив Станіслава Лещинського королем Польщі та Великим князем Литви.[8]
Помер 12 листопада 1738 у Варшаві, був похований після 3-денних церемоній у Гнезні (серце помістили у каплиці єзуїтів, для якої написав дарчу грамоту, потім — костелі св. Андрія у Варшаві, який не зберігся).