Тлалокайотль

Тлалокайотль (науатль Tlalokayotl, дос. «той, що дме з Тлалокана») — в ацтекській міфології, бог східного вітру. Тихий вітер, який не заважає каное плисти по воді і лунає божественним голосом серед гаїв. Гойдає листя, змушує пил мандрувати, а іноді приносить із собою слабку присутність Тлалока^[1].

Його братами є боги Сіватекайотль, Віцтлампаеекатль і Міктлонпачекатль, які уособлюють вітри із заходу, півдня та півночі відповідно^[2].

Усі чотири брати перебувають під владою Еекатля, бога вітру і захисника Кетцалькоатля, а також під владою правителів усіх напрямків світу: Тецкатліпоки (північ), Шіпе-Тотека (схід), Кетцалькоатля (захід) і Віцилопочтлі (південь)^[2].

Примітки

1. Fernández, Adela (1992). Dioses prehispánicos de México : mitos y deidades del panteón náhuatl. México, D.F. : Panorama Editorial. с. 69—70. ISBN 978-968-38-0306-1.
2. Robelo, Cecilio Agustín (1982). Diccionario de mitología nahoa. Biblioteca Porruá (ісп.) (вид. 1a ed. facsimilar). México: Editorial Porrúa. с. 168—169. ISBN 978-968-432-795-5.