Тоні Жоанно
| Тоні Жоанно | |
|---|---|
фр. Tony Johannot  | |
 | |
| Народився | 9 листопада 1803[1][2][…] Оффенбах-на-Майні |
| Помер | 4 серпня 1852[1][2][…] (48 років) Париж[2] |
| Країна |  Франція |
| Діяльність | літограф, художник, ілюстратор, гравер, графік |
| Знання мов | французька[1] |
| Брати, сестри | Шарль Жоанноd і Альфред Жоанноd[4] |
Тоні Жоанно (нар. 9 листопада 1803, Оффенбах-на-Майні — пом. 4 серпня 1852, Париж) — французький гравер, ксилограф, літограф, художник та ілюстратор.
Тоні, власне Антуан[5], Жоанно, гравер і художник, був братом Шарля та Альфреда Жоанно. Тоні спочатку допомагав своєму братові Альфреду створювати мідні пластини та віньєтки для Вальтера Скотта, Джеймса Фенімора Купера та лорда Байрона, створював ілюстрації до Мольєра та Дон Кіхота, а також до «Юлії» або "Нової Елоїзи" Руссо та "Вертера" Ґете. У 1831 році він також виступив як художник з романтичними жанровими картинами в стилі свого брата Альфреда. У 1834 році він написав для герцога Орлеанського велику картину «Смерть конетабля дю Ґеклена».
За дорученням короля він написав великі панно битв при Росбеку та Фонтене, штурму ущелини Меандр і візиту королеви Вікторії до Е для історичного музею у Версалі.
Насамперед відомий як рисувальник і гравер, він створив незліченну кількість офортів, гравюр і ксилографій для чудових видань. Жоанно був одним з найкращих ілюстраторів книжок епохи романтизму. Проілюстрував близько 150 книг.
Його роботи вперше виставляли на Паризькому салоні 1831 року.
- Журнали: Revue des Deux Mondes, L'Artiste, L'Illustration, Le Magasin Pittoresque.
- «Histoire du Roi de Bohême et de ses sept châteaux» Шарля Нодьє (1830).
- Theatre complet of Eugène Scribe (1834) — 2-ге видання, chez Aimé André.
- Повне зібрання творів лорда Байрона (1835).
- Ілюстровані твори Мольєра (1835–1836).
- Дон Кіхот Сервантеса (1836–1837).
- Paul et Virginie Бернарден де Сен-П’єр (1838).
- Манон Леско, абат Прево (1839).
- Les Français peints par eux-mêmes (1840–1842).
- L'Âne mort Жуля Жанена (1842).
- Voyage où il vous plaira by Musset and Stahl, chez Hetzel (1843).
- Людська комедія Бальзака, видання Furne (1842–1846).
- La Bretagne ancienne et moderne Пітр-Шевальє (1845).
- Фауст Гете (1847).
- Рафаель Ламартіна (1849–1850), видання Перротена.
- Ілюстровані твори Жорж Санд (1852–1856).
- Жером Патюро «Дослідження кращих республік» Луї Рейбо, фр. Мішель Леві (1849).
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #117151858 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Tony Johannot
- ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2013.
- ↑ Marc Gauer: Histoire et généalogie de la famille Johannot et de ses alliances. 2017, S. 13.
- Johannot (3) Tony. In: Meyers Konversations-Lexikon. 4. Auflage. Band 9, Verlag des Bibliographischen Instituts, Leipzig/Wien 1885—1892, S. 250.
- Johannot, Tony. In: Hans Vollmer (Hrsg.): Allgemeines Lexikon der Bildenden Künstler von der Antike bis zur Gegenwart. Begründet von Ulrich Thieme und Felix Becker. Band 19: Ingouville–Kauffungen. E. A. Seemann, Leipzig 1926, S. 69–70 (biblos.pk.edu.pl).
- Johannot (Tony). In: Philippe Le Bas (Hrsg.): France dictionnaire encyclopedique. Band 9. Didot, Paris 1843, S. 723—724 (französisch, digitale-sammlungen.de).
- Marc Gauer: Histoire et généalogie de la famille Johannot et de ses alliances. (Collection Cahiers Ardéquois.) 2017 (Digitalisat)
- Роботи про Тоні Жоанно // Цифрова бібліотека Німеччини
- Antoine Johannot beim Royal Collection Trust: RCIN 913213
- Werke mit Illustrationen von Tony Johannot bei catalog.hathitrust.org
