Транспорт Джерсі ![]() | |
---|---|
![]() Транспортна система Джерсі (англ.) | |
Територія | |
Площа | 116 км² (225-те) |
Рельєф | горбистий |
Найвища точка | безіменна висота (143 м) |
Повітряний | |
Аеропортів | 1 (223-тє) |
Наземний | |
Автошляхів | 576 км (193-тє) |
Водний | |
Узбережжя | 70 км |
Головний порт | Сент-Хелер |
Адміністрування | |
Орган | державний секретаріат транспорту |
Голова | держсекретар Кріс Грейлінг |
Транспорт Джерсі представлений автомобільним , залізничним
, повітряним
, водним (морським)
, у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень
. Площа країни дорівнює 116 км² (225-те місце у світі)[1]. Форма території країни — складна, трохи витягнута в широтному напрямку; максимальна дистанція з півночі на південь — 10 км, зі сходу на захід — 17 км[2][3]. Географічне положення Джерсі дозволяє країні контролювати морські транспортні шляхи в Європі вздовж західного узбережжя півострова Бретань (Франція), вхід до протоки Ла-Манш, французького порту Сен-Мало[4].
Загальна довжина автошляхів на Джерсі, станом на 2010 рік, дорівнює 576 км (192-ге місце у світі)[1].
У країні, станом на 2013 рік, діє 1 аеропорт (223-тє місце у світі) із твердим покриттям злітно-посадкової смуги. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):
У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано (у Великій Британії) 2 авіапідприємства, які оперують 11 повітряними суднами[1].
Джерсі не є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO), інтереси країни в організації представляє Велика Британія[5].
Головні морські порти країни: Горей, Сент-Обін, Сент-Хелер.
Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 14 морських суден з тоннажем більшим за 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (102-ге місце у світі),[1].
Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що зареєстровані під прапорами інших країн — 14 (Гібралтару — 1, Індії — 2, Маршаллових Островів — 11)[1].
Велика Британія здійснює управління транспортною інфраструктурою коронного володіння через державний секретаріат транспорту. Станом на 28 липня 2016 року департамент в уряді Терези Мей очолювала державний секретар Кріс Грейлінг[6].