Транспорт Лаосу

Транспорт Лаосу M:
Транспортна система Лаосу (англ.)
Транспортна система Лаосу (англ.)
Територія
Площа236,8 тис. км² (84-те)
Рельєфгористий
Найвища точкагора Фубіа (2817 м)
Повітряний
Аеропортів41 (103-тє)
Наземний
Автошляхів39,7 тис. км (89-те)
Водний
Узбережжя0 км
Водних шляхів4,6 тис. км (23-тє)
Найдовша річкаМеконг (4350 кілометр)
Трубопровідний
Трубопроводів540 км
Адміністрування
ОрганМіністерство пошти, телекомунікацій і зв'язку
Головаміністр Тхансамай Коммасіт

Транспорт Лаосу представлений автомобільним , повітряним , водним (річковим) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 236 800 км² (84-те місце у світі)[1]. Форма території країни — видовжена в субмеридіональному напрямку; максимальна дистанція з півночі на південь — 1045 км, зі сходу на захід — 510 км[2][3]. Географічне положення Лаосу дозволяє країні контролювати транспортні шляхи головною водною артерією Індокитаю — річкою Меконг[4].

Історія становлення і розвитку

[ред. | ред. код]

Автомобільний

[ред. | ред. код]
Докладніше: Автомобільний транспорт Лаосу

Загальна довжина автошляхів у Лаосі, станом на 2009 рік, дорівнює 39 586 км, з яких 5 415 км із твердим покриттям і 34 171 км без нього (89-те місце у світі)[1].

Див. також: Автошляхи Лаосу та Номерні знаки Лаосу

Повітряний

[ред. | ред. код]
Докладніше: Цивільна авіація Лаосу

У країні, станом на 2013 рік, діє 41 аеропорт (103-тє місце у світі), з них 8 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 33 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 3 (0);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 4 (2);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 1 (9);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 0 (22)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстроване 1 авіапідприємство, яке оперує 11 повітряним судном[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 1,18 млн осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 1,35 млн тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].

Лаос є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — RDPL, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[5][1]. Аеропорти Лаосу мають літерний код ІКАО, що починається з — VL[1].

Див. також: Авіакомпанії Лаосу та Аеропорти Лаосу

Водний

[ред. | ред. код]
Докладніше: Водний транспорт Лаосу

Річковий

[ред. | ред. код]

Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з дедвейтом більше за 500 тонн, 2012 року становила 4 600 км (23-тє місце у світі)[1]. Головна водна транспортна артерія країни — річка Меконг і її притоки. Додатково доступні 2 900 км водних шляхів для малорозмірних суден з осадкою не більше 0,5 м.

Трубопровідний

[ред. | ред. код]

Загальна довжина продуктогонів в Лаосі, станом на 2013 рік, становила 540 км[1].

Міський громадський

[ред. | ред. код]
Докладніше: Міський громадський транспорт Лаосу

Державне управління

[ред. | ред. код]

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство пошти, телекомунікацій і зв'язку. Станом на 29 квітня 2016 року міністерство в уряді Тхонглуна Сісуліта очолював Тхансамай Коммасіт[6].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и к л м Laos : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 28 February. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. ↑ Атлас світу, 2005.
  3. ↑ Дубович І. А., 2008.
  4. ↑ Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
  5. ↑ (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. ↑ Laos : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 28 February. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література

[ред. | ред. код]

Українською

[ред. | ред. код]

Англійською

[ред. | ред. код]

Російською

[ред. | ред. код]
  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
  • (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  • (рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
  • (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
  • (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Транспорт Лаосу