Транспорт Республіки Конго

Транспорт Республіки Конго M:
Транспортна система Республіки Конго (англ.)
Транспортна система Республіки Конго (англ.)
Територія
Площа342,0 тис. км² (64-те)
Рельєфвисочинний
Найвища точкагора Беронгу (903 м)
Повітряний
Аеропортів27 (125-те)
Наземний
Автошляхів17,0 тис. км (119-те)
Залізниць510 км (113-те)
Водний
Узбережжя169 км
Головний портПуент-Нуар
Водних шляхів1,1 тис. км (61)
Найдовша річкаКонго ()
Трубопровідний
Трубопроводів1218 км
Адміністрування
ОрганМіністерство транспорту
Головаміністр Жільбер Мококі

Транспорт Республіки Конго представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським, річковим і озерним) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 342 000 км² (64-те місце у світі)[1]. Форма території країни — складна, витягнута в субмеридіональному напрямку; максимальна дистанція з півночі на південь — 940 км, зі сходу на захід — 830 км[2][3]. Географічне положення Республіки Конго дозволяє країні контролювати транспортні шляхи між країнами Західної та Центральної Африки; водні транспортні шляхи в басейні Конго[4].

Історія становлення і розвитку

[ред. | ред. код]

Автомобільний

[ред. | ред. код]
Докладніше: Автомобільний транспорт Республіки Конго

Загальна довжина автошляхів у Республіці Конго, станом на 2006 рік, дорівнює 17 000 км, з яких 1 212 км із твердим покриттям і 15 788 км без нього (118-те місце у світі)[1].

Див. також: Автошляхи Республіки Конго та Номерні знаки Республіки Конго

Залізничний

[ред. | ред. код]
Докладніше: Залізничний транспорт Республіки Конго

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 510 км (113-те місце у світі), з яких 510 км вузької 1067-мм колії[1].

Повітряний

[ред. | ред. код]
Докладніше: Цивільна авіація Республіки Конго

У країні, станом на 2013 рік, діє 27 аеропортів (125-те місце у світі), з них 8 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 19 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 2 (0);
  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 1 (0);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 5 (8);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 0 (9);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 0 (2)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 3 авіапідприємства, які оперують 12 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 657,9 тис. осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 2,99 млн тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].

Республіка Конго є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — TN, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[1][5]. Аеропорти Республіки Конго мають літерний код ІКАО, що починається з — FC[1].

Див. також: Авіакомпанії Республіки Конго та Аеропорти Республіки Конго

Водний

[ред. | ред. код]
Докладніше: Водний транспорт Республіки Конго

Головний морський порт країни: Пуент-Нуар.

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 1 морського судна з тоннажем понад 1 тис. реєстрових тонн (GRT) (148-ме місце у світі),[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 1 (Демократичної Республіки Конго — 1)[1].

Річковий

[ред. | ред. код]

Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з дедвейтом понад 500 тонн, 2011 року становила 1 120 км (61-ше місце у світі)[1]. Головні водні транспортні артерії країни: Конго і її притока Убангі. Річка Конго через стрімкі пороги судноплавна лише до Браззавіля, з океаном її поєднує залізниця. Велика кількість поромів курсує між двома столицями, що лежать по обидва береги річки Конго, Браззавілем і Кіншасою.

Головні річкові порти країни: Браззавіль на річці Конго; Імпфондо на річці Убангі; Весо на річці Санга; Ойо на річці Аліма. Нафтові термінали: Джено.

Трубопровідний

[ред. | ред. код]

Загальна довжина газогонів у Республіці Конго, станом на 2013 рік, становила 232 км; трубопроводів зрідженого газу — 4 км; нафтогонів — 982 км[1].

Міський громадський

[ред. | ред. код]
Докладніше: Міський громадський транспорт Республіки Конго

Державне управління

[ред. | ред. код]

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через Міністерство транспорту, цивільної авіації та торгового флоту. Станом на 7 червня 2016 року міністерство в уряді Клемента Муамби очолював Жільбер Мококі[6].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р the Republic of the Congo : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 4 December. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. ↑ Атлас світу, 2005.
  3. ↑ Дубович І. А., 2008.
  4. ↑ Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
  5. ↑ (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. ↑ the Republic of the Congo : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 4 December. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література

[ред. | ред. код]

Українською

[ред. | ред. код]

Англійською

[ред. | ред. код]

Російською

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Транспорт Республіки Конго