Трояновський Олег Олександрович

Олег Олександрович Трояновський
Олег Олександрович Трояновський
рос. Олег Александрович Трояновский
Народився	24 листопада 1919; Москва, Російська СФРР
Помер	21 грудня 2003 (84 роки); Москва, Росія
Поховання	Новодівичий цвинтар
Громадянство	СРСР
Діяльність	дипломат
Відомий завдяки	Дипломат
Alma mater	Московський державний лінгвістичний університет
Знання мов	російська
Посада	Постійний представник СРСР при ООН
Термін	1976—1986
Попередник	Федоренко Микола Трохимович
Наступник	Дубінін Юрій Володимирович
Партія	КПРС
Батько	Трояновський Олександр Антонович
Мати	Трояновська Ніна Миколаївна
У шлюбі з	Трояновська Тетяна Олександрівна
Діти	Трояновська Марія Олегівна
Нагороди
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Трояновський.

Оле́г Олекса́ндрович Трояно́вський (рос. Олег Александрович Трояновский) (24 листопада 1919, Москва — 21 грудня 2003, Москва) — радянський дипломат. Постійний представник СРСР при ООН (1976—1986). Член Центральної Ревізійної комісії КПРС у 1981—1986 роках. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1986—1990 роках.

Життєпис

Народився в родині дипломата. Закінчив квакерську приватну школу Сідвелл-Френдс (англ. Sidwell Friends^[en], Вашингтон, США)^[1] і коледж в США. Навчався на літературному факультеті МІФЛІ.

З 1941 року призваний на дійсну військову службу і направлений в Військовий інститут іноземних мов.

З 1942 по 1944 рік — редактор-перекладач в Радінформбюро.

З жовтня 1944 року працював у створеному за домовленістю між СРСР, США і Великою Британією спільному комітеті з ведення психологічної війни проти Німеччини, яке розташовувалося у Лондоні.

З 1944 року на дипломатичній службі — зарахований аташе Посольства СРСР у Великій Британії.

У 1946 році — перекладач на Паризькій мирній конференції з розробки мирних договорів з країнами-союзниками гітлерівської Німеччини. Член ВКП(б) з 1947 року.

З 1947 року — співробітник секретаріату Міністра закордонних справ СРСР В'ячеслава Молотова.

З 1951 року працював в редколегії журналу англійською мовою «News/Новини».

З квітня 1953 року — помічник Міністра закордонних справ СРСР.

У 1956 році закінчив заочно 1-й Московський державний педагогічний інститут іноземних мов. Навчався на філологічному факультеті Московського державного університету імені Ломоносова, закінчив 4 курси.

У 1958—1967 роках — помічник (із зовнішньополітичних питань) Голови Ради Міністрів СРСР Булганіна, Микити Сергійовича Хрущова і Олексія Миколайовича Косигіна. Один з авторів книги «Віч-на-віч з Америкою» (1959), удостоєний Ленінської премії.

У 1967 році повернувся на роботу в МЗС СРСР.

З 3 квітня 1967 по 17 квітня 1976 рр. — Надзвичайний і Повноважний Посол СРСР в Японії.^[2]

З листопада 1976 по березень 1986 рр. — постійний представник СРСР при ООН.^[3] Перед від'їздом в Нью-Йорк його напучував Громико, який наполегливо рекомендував не захоплюватися полемікою з представниками інших країн: Радянський Союз, говорив він, велика держава, його слово має бути вагомим, і не варто розмінюватися на взаємні сперечання^[4].

11 березня 1986 по 7 серпня 1990 рр. — Надзвичайний і Повноважний Посол СРСР в КНР.^[5] Багато в чому завдяки його зусиллям після десятиліть ідеологічного протистояння потеплішали відносини двох країн.

З 1990 року у відставці.

З 1996 року — президент Асоціації сприяння ООН.

Нагороди та відзнаки

Два ордена Леніна (1976, 1982)
Орден Жовтневої Революції (1979)
Три ордена Трудового Червоного Прапора (1951, 1966, 1989)
Орден «Знак Пошани» (1969)
Лауреат Ленінської премії (1960) — за участь у створенні книги «Віч-на-віч з Америкою» (про поїздку Микити Хрущова в США).^[6].
Заслужений працівник дипломатичної служби Російської Федерації (1999)^[7]
Почесний доктор Дипломатичної академії МЗС Росії (1999), церемонія вручення диплома відбулася на урочистому засіданні, присвяченому 65-річчю академії^[8].

Примітки

Посилання

[1] Где учатся президентские дети?^{[недоступне посилання]}

[2] Посольство СССР в Японии

[3] Организация Объединённых Наций

[autogenerated1-4] МИД России | 12/23/2003 | ИЗ ИСТОРИИ ДИПЛОМАТИЧЕСКОЙ СЛУЖБЫ: СТАТЬЯ ПОСЛА В. В.ШУСТОВА, ОПУБЛИКОВАННАЯ В ЖУРНАЛЕ «МЕЖДУНАРОДНАЯ ЖИЗНЬ» № 10, 1999 ГОДА

[5] Посольство СССР в Китайской Народной Республике

[6] Премія отримана разом із Олексієм Аджубеєм, Миколою Грибачовим, Юрієм Жуковим, Леонідом Ільїчовим, Володимиром Лебедєвим, Євгеном Літошком, Вікентієм Матвеєвим, Володимиром Орловим, Павлом Сатюковим, Андрієм Шевченком, Григорієм Шуйським [1]

[7] журнал 11.1999 ВСТРЕЧА И. С. ИВАНОВА С МОЛОДЫМИ СПЕЦИАЛИСТАМИ

[8] журнал 11.1999 ПОЗДРАВЛЕНИЕ Б. Н. ЕЛЬЦИНА и В. В. ПУТИНА

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво	Discogs
Генеалогія та некрополістика	Find a Grave
Словники та енциклопедії	Биография.ру · Большая российская энциклопедия · Prabook
Довідкові видання	Munzinger IBA
Нормативний контроль	Freebase: /m/063l96 · GND: 120865599 · GTAA: 161993 · ISNI: 000000001610952X · NKC: js20020925146 · NTA: 177215976 · VIAF: 30377941

п о р Постійні представники Російської Федерації при Організації Об'єднаних Націй
СРСР	Громико Андрій Андрійович (1946-1948) • Малик Яків Олександрович (1948-1952) • Зорін Валеріан Олександрович (1952-1953) • Вишинський Андрій Януарійович (1953-1954) • Соболєв Аркадій Олександрович (1955-1960) • Федоренко Микола Трохимович (1962-1968) • Трояновський Олег Олександрович (1976-1986) • Дубінін Юрій Володимирович (1986-1986) • Бєлоногов Олександр Михайлович (1986-1990) • Воронцов Юлій Михайлович (1990-1991)
Росія	Воронцов Юлій Михайлович (1991-1994) • Лавров Сергій Вікторович (1994-2004) • Денісов Андрій Іванович (2004-2006) • Чуркін Віталій Іванович (2006-2017) • Небензя Василь Олексійович (з 2017)