Туровська Майя Йосипівна

Туровська Майя Йосипівна
Народилася	27 жовтня 1924(1924-10-27)  Харків, Українська СРР, СРСР
Померла	4 березня 2019(2019-03-04) (94 роки)  Мюнхен, Баварія, Німеччина  ·хвороба
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	сценаристка, нехудожня письменниця, кінокритикиня, театрознавиця, мистецтвознавиця, театральна критикиня, публіцистка
Alma mater	Філологічний факультет МДУ^d Російський університет театрального мистецтва
Галузь	мистецтвознавство[1], театр[1], фільм[1], art criticism^d[1] і публіцистика[1]
Заклад	Інститут світової економіки і міжнародних відносин РАН^d
Науковий ступінь	доктор мистецтвознавства^[d]
Науковий керівник	Ефрос Абрам Маркович^d
Членство	СП СРСР
Нагороди	Ніка Dr. Friedrich Joseph Haass-Preis^d (1997)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Туровська.

Майя Йосипівна Турівська (27 жовтня 1924(1924-10-27) , Харків  — 4 березня 2019(2019-03-04) , Мюнхен, Баварія, Німеччина ) — радянський та російський кінокритик, історик кіно, культуролог, сценаристка; доктор мистецтвознавства (1983). Лауреатка премії «Ніка» (2007).

Життєпис

Народилася 27 жовтня 1924 року в Харкові в родині інженера Йосипа Георгійовича Туровського та педіатра Фаїни Михайлівни Туровської, уродженої Шуб. Незабаром родина переїхала до Москви.

У 1932—1941 роках навчалася у школі № 110 Краснопресненського району міста Москви . 1942 року закінчила з відзнакою школу в Свердловську, куди родина переїхала з евакуацією. Після закінчення школи працювала на хімічному заводі.

В 1947 році закінчила філологічний факультет МДУ, в 1948 — театрознавчий факультет ГІТІСу, де була ученицею Абрама Ефроса^[2] . У ГІТІСі познайомилася з майбутнім чоловіком, Борисом Медведєвим .

З 1948 по 1949 рік працювала в редакції «Театр біля мікрофона» Радіокомітету, але була звільнена в ході кампанії боротьби з космополітизмом^[3] .

У 1952 році вступила до аспірантури Ленінградського державного науково-дослідного інституту театру та музики.

В 1956 році захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства на тему «О. Л. Кніппер-Чехова у п'єсах А. П. Чехова та М. Горького».

З 1960 року була членом мистецької ради Другого творчого об'єднання кіностудії « Мосфільм», яким керував Іван Пир'єв, а після його смерті — Лео Арнштам .

У 1962 році разом із Юрієм Ханютіним стала ініціатором та автором сценарію художньо-публіцистичного фільму Михайла Ромма « Звичайний фашизм». Робота над ним тривала кілька років. Прем'єра фільму відбулася у листопаді 1965 року на Міжнародному фестивалі документальних фільмів у Лейпцигу, де він був удостоєний головного призу та призу кінокритиків.

У 1969 році вперше з 1949 року була прийнята на роботу — науковим співробітником Інституту світової економіки та міжнародних відносин . З 1974 року працювала провідним науковим співробітником НДІ теорії та історії кіно (згодом — ВНДІ кіномистецтва)^[4] .

1983 року захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора мистецтвознавства на тему «Бабанова. Легенда та біографія. Взаємодія соціального та естетичного факторів в акторському мистецтві».

	„Бабанова: легенда и биография“ — лучшее, что было написано в отечественном театроведении об актёрской профессии, о времени, об огромной театральной эпохе. Даже сейчас, по прошествии почти 40 лет, эта книга читается на одном дыхании. И не знаешь, чему больше восхищаться: непревзойдённому актёрскому дару великой Марии Бабановой или писательскому гению Майи Туровской, сумевшей вместить в пространство своей книги весь драматизм жизни и судьбы.
— Сергей Николаевич, «Сноб» 7 марта 2019[5]

Виступала у пресі з 1949 року. Авторка книг та статей з питань театру та кіно у журналах « Театр», « Мистецтво кіно», « Новий світ», « Радянський екран», « Кінознавчі записки», « Московський спостерігач», « Сноб», у газетах « Радянська культура», « Літературна газета», а також ряд сценаріїв документальних фільмів.

Ініціатор та один із кураторів ретроспективи «Кіно тоталітарної епохи» на Міжнародному кінофестивалі в Москві 1989 року, а також виставки «Москва — Берлін. Берлін — Москва. 1900—1950» (1995—1996).

Член Спілки письменників СРСР (1960), член Спілки кінематографістів СРСР (1966)^[6], член Спілки театральних діячів РРФСР^[3] . У 1970-х — 1980-х роках жила з сім'єю в ЖБК «Радянський письменник»: Червоноармійська вулиця, будинок № 27^[7][8] . З 1992 року жила в Мюнхені .

Померла 4 березня 2019 року в Мюнхені^[9][2][10] .

Нагороди і премії

• 1994 — Премія Фонду Олександра фон Гумбольдта в галузі німецької мови та літератури в Центральній та Східній Європі^[11]
• 1997 — Премія доктора Фрідріха Йозефа Хааса за внесок у розвиток взаєморозуміння між народами двох країн^[11]
• 2004 — Міжнародна премія Станіславського^[11][12]
• 2007 — Ніка в номінації «За внесок у кінематографічні науки, критику та освіту»^[13]
• 2015 — Білий Слон Гільдії кінознавців та кінокритиків Росії «За неоціненний внесок у вітчизняне кінознавство та у зв'язку з 90-річчям від дня народження»^[14]

Бібліографія

• разом із Медведевым Б. Максим Максимович Штраух. — Москва: : Искусство, 1952. — 96 с.
• О. Л. Книппер-Чехова в пьесах А. П. Чехова и М. Горького // Автореферат дис. на соискание учёной степени кандидата искусствоведения. — Москва: : б. и, 1956. — 19 с.
• Ольга Леонардовна Книппер-Чехова. 1868-1959. — Москва: : Искусство, 1959. — 245 с. — (Мастера театра. Монографии)
• Да и нет // О кино и театре последнего десятилетия / Сборник статей. — Москва: : Искусство, 1966. — 295 с.
• Герои «безгеройного времени» // Заметки о неканонических жанрах. — Москва: : Искусство, 1971. — 239 с.
• Бабанова // Легенда и биография. — Москва: : Искусство, 1981. — 351 с.
• Бабанова. Легенда и биография: (взаимодействие социального и эстетического факторов в актёрском искусстве): автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора искусствоведения : 17.00.01 — театральное искусство. — М., 1982. — 47 с.
• Ищу доброжелательный мир. Заметки о кино ГДР 70-х годов. — Москва: : Всесоюзное бюро пропаганды киноискусства, 1982. — 64 с.
• На границе искусств // Брехт и кино. — Москва: : Искусство, 1984. — 255 с.
• Памяти текущего мгновения // очерки, портреты, заметки. — Москва: : Советский писатель, 1987. — 365 с.
• 7 1/2, или Фильмы Андрея Тарковского. — Москва: : Искусство, 1991. — 255 с. — 50000 прим. — ISBN 5-210-00279-9.
• Бинокль // Заметки о России для немецкого читателя. Заметки о Берлине для российского читателя. — Москва: : Новое литературное обозрение, 2003. — 376 с. — ISBN 5-86793-222-2.
• Blow-up, или Герои безгеройного времени — 2. М., 2003.
• Обыкновенный фашизм / Сост.: М. Ромм, М. Туровская, Ю. Ханютин. — СПб. : Сеанс, 2006. — 300 с. — (Шедевры советского кино) — ISBN 5–901586–09–3.
• Зубы дракона: Мои 30-е годы. М., 2015 (ISBN 978-5-17-085235-2)
• Sergej Jutkewitsch (в соавторстве с Ханютиным Ю.). Berlin, 1968.(нім.)
• Andrej Tarkowskij. Film als Poesie — Poesie als Film. Bonn, 1981.(англ.)
• Tarkovsky // Cinema as poetry ; Transl. by Natasha Ward ; Ed. a. with an introd. by Ian Christie. — London; Boston: Faber a. Faber, 1989. — XXVIII, 177 с.(англ.)
• Der gewöhnliche Faschismus. Ein Werkbuch zum Film von Michail Romm. Berlin, 2009.(нім.)
• Vorwärts in die Vergangenheit: Russlands Sturz ins 21. Jahrhundert. Berlin: Vorwerk 8, 2016—232 с. — ISBN 9783940384706(нім.)

Фільмографія

Сценаристка

• 1965 — Звичайний фашизм (разом з Юрієм Ханютіним)
• 1970 — Одна година з Козинцевим, або Сім думок про одного режисера (телевізійний; разом з Юрієм Ханютіним)
• 1973 — Кіно та зірки — (разом з Юрієм Ханютіним, телевизионный, НРБ)
• 1974 — Петро Мартинович та роки великого життя (разом з Юрієм Ханютіним)
• 1975 — Про наш театр (разом з Юрієм Ханютіним)
• 1975 — Автомобіль та трохи статистики (разом з Юрієм Ханютіним)
• 1989 — Ненамальований автопортрет художника
• 1992 — Художник і час. Олександр Тишлер
• 1996 — Сентиментальний гротеск, або Художники Єврейського театру
• 1997 — Діти Івана Кузьмича
• 1999 — Євген Онєгін. Розділ Х
• 2000 — МХАТ. Сни про художнє та загальнодоступне. Сон перший «…Почати життя знову…»

Консультант

• 1985 — Дороги Анни Фірлінг

Фільми за участю Туровської

• 1984 — Tschechow in meinem Leben
• 1997 — East Side Story
• 2009 — Острови: Майя Туровська (телефільм)
• 2015 — Майя Туровська. Уламки (телефільм)
• 2016 — Сурков. Відображення
• 2016 — Schatten des Krieges — Das sowjetische Erbe
• 2018 — Krieg und Frieden — Deutsch-sowjetische Skizzen
• 2018 — Frühjahr 1948
• 2018 — Оскар

Примітки

1. Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863
2. Кичин Валерий. Прощание с Майей Туровской / Она скончалась в Мюнхене на 95-м году жизни. — 2019. — Число 6. — 3. — ISSN 1606-5484. Архівовано з джерела 21 жовтня 2020.
3. Свиридова Александра. Майя Туровская как явление природы // Экран и сцена : газета. — 2016. — № 21. — Число 14 (11). Архівовано з джерела 28 вересня 2020.
4. Дымшиц Нина. Советский в квадрате // Киноведческие записки : журнал. — С. 20—25. Архівовано з джерела 26 червня 2015.
5. Николаевич Сергей. «При ней не полагалось врать, злословить, говорить вздор». Умерла Майя Туровская : [арх. 14 травня 2022] // Сноб : журнал. — 2019. — 7 березня.
6. Справочник Союза кинематографистов СССР [по состоянию на 01.10.1970]. — М. : Искусство, 1971. — С. 189.
7. Справочник Союза писателей СССР [по состоянию на 01.03.1976]. — М. : Советский писатель, 1976. — С. 625.
8. Справочник Союза писателей СССР [по состоянию на 01.06.1985]. — М. : Советский писатель, 1986. — С. 642.
9. Умерла Майя Туровская. colta.ru (рос.). Colta.ru. 6 березня 2019. Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 19 жовтня 2020.
10. Умерла сценаристка фильма «Обыкновенный фашизм» Майя Туровская. echo.msk.ru (рос.). Эхо Москвы. 6 березня 2019. Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 19 жовтня 2020.
11. Turowskaja, Majaœ
12. Страницы московской театральной жизни: Театральные новости за 7 декабря 2004 г. Архів оригіналу за 2 листопада 2007. Процитовано 11 жовтня 2021.
13. Номинанты и лауреаты национальной кинематографической премии "Ника" за 2007 год. Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 11 жовтня 2021.
14. Кинокритики раздали «Слонов». Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 11 жовтня 2021.

Посилання

• Майя Туровська. Згадка про німецьке кіно
• М. І. Туровська в «Енциклопедії вітчизняного кіно»
• Туровська Майя Йосипівна в «Журнальній залі»
• Майя Туровська. «Гунделінден-штрассе, 6 — будинок з привидами»
• Майя Туровська. «Звичайний фашизм, або через Сорок років»
• Майя Туровська: «Ми мали не знімальну групу, а чисте золото! »
• Остання з «могікан»
• Майя Туровська на сайті журналу «Сеанс»
• Майя Туровська. Інтерв'ю Новій Газеті: Майя у залі?

Кіно   Театр   Персони