Ураноцирцит | |
---|---|
Загальні відомості | |
Статус IMA | затверджений, перейменований (Rn)[d][1] |
Абревіатура | Urc[2] |
Хімічна формула | Ba(UO₂)₂(PO₄)₂·10H₂O[3] |
Nickel-Strunz 10 | 8.EB.05[4] |
Dana 8 | 40.2a.3.1 |
Ідентифікація | |
Сингонія | тетрагональна сингонія[5] |
Просторова група | space group I4/mmmd[5] |
Інші характеристики | |
Названо на честь | уран[4], Сокіл (давньогрецька мова)[4] |
Типова місцевість | Берген[6] |
Ураноцирцит у Вікісховищі |
Ураноцирцит — мінерал, водний ураніл-фосфат барію шаруватої будови у групи уранових слюдок.
Ураноцирцит вперше був виявлений поблизу міста Фалькенштейн в Саксонії. Мінерал вперше був описаний і названий у 1877 році Альбіном Вайсбахом (1833–1901). Сам Вайсбах не пояснив свого призначення. Однак, виходячи з вмісту урану та місцевості типу, назва може походити від латинського слова circos або грецького слова kirkos (κίρκος)[9] для сокола або яструба.
Типовий мінерал був доданий до мінералогічної колекції TU Bergakademie Freiberg Вайсбахом у 1874 році.
У нотатках Пауля Генріха фон Грота 1878 року ураноцирцит також згадується як ураніт барію. Від грецьк. «кіркос» — сокол, за першознахідкою у Фалькенштейні (Соколиному камені), J.A.Weisbach, 1877. Синоніми: баріоураніт, отеніт барієвий, фосфорураніт барієвий, ураніт барієвий.
Хімічна формула: Ba[UO2|PO4]2•12H2O.
Містить (%): BaO — 15,16; UO3 — 56,56; P2O5 — 14,04; H2O — 14,24.
Сингонія тетрагональна. Дитетрагонально-дипірамідальний вид. Кристали голчасті, пластинчасті з квадратним обрисом. Листуваті, радіально-променисті, сноповидні аґреґати, кірки, Спайність досконала по (001), ясна по (100) та (010). Густина 3,5. Тв. 2,0-3,0. Колір зеленувато-жовтий. Розчиняється в HCl.
Вторинний мінерал родовищ урану. Асоціює з отенітом, торбернітом, парсонситом, ура-нованадатами. Рідкісний. Знахідки: Баварія, Саксонія, Шварцвальд (ФРН), Буа-Нуар (Вандея, Франція), о. Мадагаскар.