Файлак аль-Рагман

Файлак аль-Рагман
араб. فيلق الرحمن
Участь у війнах: Громадянська війна в Сирії
Інші назви:Корпус «Аль-Рагман»
Легіон «Аль-Рагман»
Сформоване:листопад 2013[1]
Ідеологія:ісламізм[1]
Лідери:
  • Абдель аль-Насер Шмер (також Абу Наср, головнокомандувач)[1]
  • Абу Алі Дгіа аль-Шаґуурі  † (начальник штабу)[2]
  • Мутасім Шамір (очільник політради)[3]
  • Самер Салаг (Абу Наджиб) †[4]
Штаб-квартира:Дамаск, Сирія
Регіон діяльності:Сирія Сирія, Провінція Дамаск, Східний Дамаск, Гори Каламун, Східна Ґута[1][5]
Чисельність:від 2,000[6]до 7,000 (2015)[7][8]від 8,000[9]до 9,000 (2018)[10][11][12]
Союзники:Союзні держави

Союзні організації
Файл:Flag of Hayat Tahrir al-Sham.svg Тагрір аш-Шам (іноді)

Джейш аль-Іслам
Аграр аш-Шам (до липня 2017)
Фронт ан-Нусра (іноді)[13][14]
Опоненти:Ворожі держави

Ворожі організації

Участь у конфліктах:

«Файлак аль-Рагман» (араб. فيلق الرحمن, також Корпус «Аль-Рагман», Легіон «Аль-Рагман») — сирійське повстанське ісламістське військове угрупування яке входить до складу Вільної сирійської армії[19][20][21][22], та бере участь у громадянській війні в Сирії. У 2016 році угрупування було назване одним з найстаріших опозиційних фракцій у Дамаску, яке має високий рівень легітимності та підтримки серед місцевого населення[23].

Історія

[ред. | ред. код]

Створена у листопаді 2013[1]. У 2014 році разом з «Джейш аль-Іслам» та «Аграр аш-Шам»[24][25][26][27] «Файлак аль-Рагман» увійшла в Об'єднане військове командування Східної Ґути[en][1], де перебувало до 2015 року.

Після вбивства Заграна Аллуші[en], лідера «Джейш аль-Іслам», відбулися конфлікти між угрупуваннями. «Аграр аш-Шам» залишався нейтральним, а «Джейш аль-Іслам» почало звинувачувати «Файлак аль-Рагман»[24][25][26][27].

18 лютого 2016 року «Ісламський союзів Айнад аль-Шам»[en] увійшли до «Файлак аль-Рагман»[28].

Мутасім Шамір, очільник політради «Файлак аль-Рагман», у лютому 2017 року був присутнім під час мирних перемовин у Женеві[3].

У липні 2017 року зросло напруження між «Файлак аль-Рагман» та колишніми союзниками у Східній Ґуті[29]. 6 серпня 2017 року до «Файлак аль-Рагман» перейшли 120 бойовиків з «Аграр аш-Шам» в Арбіні, через внутрішні суперечки[30]. Почались суперечки між «Аграр аш-Шам» та «Файлак аль-Рагман». У цій суперечці «Тагрір аш-Шам» став на бік «Аграр аш-Шам» під час зіткнень з «Файлак аль-Рагман»[14]. 9 серпня 2017 року було підписано угоду про припинення вогню між «Файлак аль-Рагман» та «Аграр аш-Шам»[31].

У серпні 2017 року в Женеві, за посередництвом Туреччини та Ірану, «Файлак аль-Рагман» підписав угоду з Росією про припинення ескалації у східній Ґуті (де «Файлак аль-Рагман» є однією з головних повстанських угруповань)[32]. Однак у вересні 2017 року з'явилися повідомлення про зіткнення між «Файлак аль-Рагман» та урядовими силами в Джоварі, районі міста Дамаск[33].

Ідеологія

[ред. | ред. код]

За своєю ідеологією «Файлак аль-Рагман» є націоналістичне[34] ісламістське[1][35], близьке до братів мусульман угрупування[36][37]. Воно вважається досить поміркованим, та не належить до джигадиських чи салафійських угрупування. Файлак аль-Рагман кажуть, що вони є «революційна військова організація, яка бореться за повалення сирійського режиму», але не прагне перетворити Сирію на ісламську державу[38].

Угрупування перебуває у складних відносинах з «Фронтом ан-Нусра»[20].

Регіон діяльності

[ред. | ред. код]

Діє «Файлак аль-Рагман» переважно у східній частині Ґути, на околицях Дамаску, та на сході Каламунських гір. Угрупування підтримується Туреччиною та Катаром[39][40][41][35].

Структура та чисельність

[ред. | ред. код]

Файлак аль-Рагмана поділяються на кілька груп: бригада Аль-Бараа[42], бригада Абу Муса аль-Шарі[43], бригади аль-Габіб аль-Мустафа[44], бригада Ум аль-Кара, бригада Джанд аль-Асіма, 101-й батальйон[45] та декількох інших.

Головнокомандувачем угрупування є капітан Абдель аль-Насер Шмер, колишній офіцер Сирійської армії[12].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж Nicholas A. Heras. Beating on Assad's door: Syrian militia fighter Abd al-Nasr Shmeir (Militant Leadership Monitor Volume: 6 Issue: 6). Jamestown Foundation. June 30, 2015(англ.)
  2. ↑ Leith Abou Fadel (9 березня 2018). High ranking rebel commander killed in East Ghouta. Al-Masdar News. Архів оригіналу за 13 травня 2019. Процитовано 18 березня 2018. [Архівовано 2019-05-13 у Wayback Machine.](англ.)
  3. ↑ а б Syria rebel group fights in Damascus, talks in Geneva. AFP. 24 березня 2017. Архів оригіналу за 30 березня 2017. Процитовано 18 березня 2018.(англ.)
  4. ↑ Leith Fadel (2 травня 2017). High ranking rebel commander killed by infighting in East Ghouta. Al-Masdar News. Архів оригіналу за 3 листопада 2018. Процитовано 18 березня 2018. [Архівовано 2018-11-03 у Wayback Machine.](англ.)
  5. ↑ Syria’s civil war has been raging for 7 years. What’s behind it? [Архівовано 27 лютого 2018 у Wayback Machine.], NBC, 22 лютого 2018(англ.)
  6. ↑ Who are these 70,000 Syrian fighters David Cameron is relying on?. The Guardian. 30 листопада 2015. Архів оригіналу за 19 березня 2020. Процитовано 19.03.2018.(англ.)
  7. ↑ Hasan Mustafa, The moderate rebels: a growing list of vetted groups fielding BGM-71 TOW anti-tank guided missiles [Архівовано 2 червня 2016 у Wayback Machine.], жовтень 2015(англ.)
  8. ↑ Al-Rahman Legion [Архівовано 27 вересня 2016 у Wayback Machine.], RFS, 23 серпня 2015(фр.)
  9. ↑ Press, The Associated (28 лютого 2018). Thousands of Well-Armed Rebel Fighters Are in Syria's Ghouta. Архів оригіналу за 28 лютого 2018. Процитовано 18 березня 2018 — через NYTimes.com.
  10. ↑ Explainer: Who's fighting whom in Syria's Ghouta? [Архівовано 10 жовтня 2018 у Wayback Machine.], BBC Monitoring, 22 February 2018
  11. ↑ Syrie : « Washington s’en tient à des déclarations musclées, sans sortir du registre diplomatique » [Архівовано 19 березня 2018 у Wayback Machine.], Le Monde, 28 лютого 2018(фр.)
  12. ↑ а б Laure Stephan, Syrie: quelles sont les forces en présence dans la Ghouta orientale ? [Архівовано 19 березня 2018 у Wayback Machine.], Le Monde, 1 травня 2018(фр.)
  13. ↑ а б Fight in mosque at Zamalka between Sheikhs of Jabhat Al-Nusra and Rahman Corps about who will ascend to the Minbar. Syrian Observatory for Human Rights. 23 липня 2016. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 18 березня 2018.(англ.)
  14. ↑ а б в The Free Syrian Army condemns the attack on its headquarters in the eastern Ghouta. Al-Quds al-Arabi. 8 серпня 2017. Архів оригіналу за 19 жовтня 2017. Процитовано 18 березня 2018.(англ.)
  15. ↑ Jennifer Cafarella and Genevieve Casagrande, Syrian Armed Opposition Powerbrokers [Архівовано 24 листопада 2016 у Wayback Machine.], Middle East Security Report 29 квітня 2016, Institute for the Study of War(англ.)
  16. ↑ Abu Abdullah Al Hourani “Faylaq Al Rahman launches attacks on factions in Ghouta after failure to pledge to Islamic State [Архівовано 3 липня 2015 у Wayback Machine.]” Zaman Al Wasl, 29 січня 2015(англ.)
  17. ↑ Rebel allies fight each other in east Damascus: monitor [Архівовано 4 серпня 2018 у Wayback Machine.] NOW News, 1 квітня 2016(англ.)
  18. ↑ Army of Islam Urges Al-Rahman Legion to End its Attack on East Ghouta [Архівовано 19 жовтня 2017 у Wayback Machine.] Enab Baladi, 16 червня 2016(англ.)
  19. ↑ Asaad Hanna, Don't underestimate Free Syrian Army [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], Al-Monitor, жовтень 2015(англ.)
  20. ↑ а б Aron Lund, Showdown in East Ghouta [Архівовано 7 липня 2016 у Wayback Machine.], Fondation Carnegie pour la paix internationale, 4 травня 2016(фр.)
  21. ↑ Ellen Francis et Suleiman Al-Khalidi, Offensive des rebelles syriens en banlieue nord-est de Damas [Архівовано 20 березня 2017 у Wayback Machine.], Reuters, 20 травня 2017.
  22. ↑ Laure Stephan, Syrie : quelles sont les forces en présence dans la Ghouta orientale ? [Архівовано 19 березня 2018 у Wayback Machine.], Le Monde, березень 2018.(фр.)
  23. ↑ Jennifer Cafarella and Genevieve Casagrande, Syrian Armed Opposition Powerbrokers [Архівовано 24 листопада 2016 у Wayback Machine.], Middle East Security Report 29 квітня 2016, Institute for the Study of War(англ.)
  24. ↑ а б Is Jabhat al-Nusra behind Ghouta demonstrations? - Al-Monitor: the Pulse of the Middle East. Al-Monitor. Архів оригіналу за 24.06.2016. Процитовано 19.03.2018.(англ.)
  25. ↑ а б Aron Lund. After Zahran: Rising Tension in the East Ghouta. Carnegie Endowment for International Peace. Архів оригіналу за 2 червня 2016. Процитовано 19.03.2018.(англ.)
  26. ↑ а б Rebel allies fight each other in east Damascus: monitor. 1 березня 2016. Архів оригіналу за 4 серпня 2018. Процитовано 19.03.2018. [Архівовано 2018-08-04 у Wayback Machine.](англ.)
  27. ↑ а б Albin Szakola (30 березня 2016). Rebel heavyweights clash outside Damascus. Архів оригіналу за 3 грудня 2018. Процитовано 19.03.2018. [Архівовано 2018-12-03 у Wayback Machine.](англ.)
  28. ↑ Albin Szakola (19 лютого 2016). Damascus rebels merge amid Jaysh al-Islam «intimidation». Архів оригіналу за 4 квітня 2016. Процитовано 19.03.2018. [Архівовано 2016-04-04 у Wayback Machine.](англ.)
  29. ↑ Protests Besiege Nusra Front in Damascus’ Eastern Ghouta [Архівовано 28 лютого 2018 у Wayback Machine.], Asharq Al-Awsat, 29 липня 2017(англ.)
  30. ↑ Security tension in Al-Ghouta after the joining of a battalion of "Ahrar Al Sham" to "Corps of the Lord". Aawsat. 7 серпня 2017. Архів оригіналу за 19 жовтня 2017. Процитовано 18 березня 2018.(англ.)
  31. ↑ The agreement terms implemented with Failaq al-Rahman , Senior commander of Ahrar al-Sham tells AlDorar. Al-Dorar al-Shamia. 10 серпня 2017. Архів оригіналу за 13 серпня 2017. Процитовано 18 березня 2018. [Архівовано 2017-08-13 у Wayback Machine.](англ.)
  32. ↑ Syria: Faylaq Al-Rahman Joins Ghouta Truce [Архівовано 27 лютого 2018 у Wayback Machine.] Asharq Al-Awsat, 19 серпня 2017(англ.)
  33. ↑ Executive Summary for September 29th: Dozens of Pro-Government Forces Killed by Rebel Attacks [Архівовано 27 лютого 2018 у Wayback Machine.], Syria Deeply, 29 вересня 2017(англ.)
  34. ↑ Laure Stephan, Syrie : l’exode des civils de la Ghouta orientale sous les bombes [Архівовано 18 березня 2018 у Wayback Machine.], Le Monde, 17 березня 2018(фр.)
  35. ↑ а б Madjid Zerrouky, Marc Semo et Benjamin Barthe, La rébellion poursuit son offensive dans le centre de Damas [Архівовано 30 листопада 2018 у Wayback Machine.], Le Monde, 22 березня 2017(фр.)
  36. ↑ Laure Stephan et Benjamin Barthe, Syrie : échec des tractations secrètes sur la Ghouta orientale [Архівовано 11 березня 2018 у Wayback Machine.], Le Monde, 27 лютого 2018(фр.)
  37. ↑ Alexis Feertchak, Syrie : qui sont les rebelles dans la Ghouta orientale ? [Архівовано 2 березня 2018 у Wayback Machine.], Le Figaro, 1 березня 2018(фр.)
  38. ↑ Which rebel groups are fighting in Syria's eastern Ghouta? [Архівовано 27 лютого 2018 у Wayback Machine.], Deutsche Welle, 20.02.2018(англ.)
  39. ↑ Lina Kennouche, La bataille de la Ghouta, un affrontement de longue durée [Архівовано 2 серпня 2017 у Wayback Machine.], OLJ, 20 травня 2016(фр.)
  40. ↑ Sammy Ketz, Face à la crise Arabie-Qatar, la rébellion syrienne dans l'embarras [Архівовано 4 вересня 2017 у Wayback Machine.], OLJ avec AFP, 18 червня 2017(фр.)
  41. ↑ Isabelle Mandraud et Benjamin Barthe, En Syrie, les ambiguïtés de la «Pax Poutina» [Архівовано 10 серпня 2018 у Wayback Machine.], Le Monde, 18 вересня 2017(фр.)
  42. ↑ JOŠKO BARIĆ (30 квітня 2017). Faylaq al-Rahman’s decline in East Ghouta. Syrian War Daily. Архів оригіналу за 25 лютого 2018. Процитовано 18 березня 2018.(англ.)
  43. ↑ Al-Majd Brigades: to make the dreams of Syrian people true - Revolutionary Forces of Syria media office. 27 жовтня 2016. Архів оригіналу за 30 жовтня 2016. Процитовано 18 березня 2018. [Архівовано 2016-10-30 у Wayback Machine.](англ.)
  44. ↑ hasanmustafas (8 травня 2015). The Moderate Rebels: A Growing List of Vetted Groups Fielding BGM-71 TOW Anti-Tank Guided Missiles. Архів оригіналу за 2 червня 2016. Процитовано 18 березня 2018.(англ.)
  45. ↑ Syrian War Daily (Wordpress blog) [Архівовано 18 грудня 2017 у Wayback Machine.], 11 грудня 2017(англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]