Франц Мельде | |
---|---|
нім. Franz Melde | |
Народився |
11 березня 1832[1][2] Гросенлюдер, Фульда, Кассель, Гессен, Німеччина |
Помер |
17 березня 1901[1][2] (69 років) Марбург, Гіссен, Гессен, Німеччина |
Країна | Королівство Пруссія |
Діяльність | фізик, викладач університету |
Alma mater | Марбурзький університет[3] |
Галузь | фізика |
Заклад | Марбурзький університет |
Науковий керівник | Хрістіян Людвіг Ґерлінгd[4] і Хрістіян Людвіг Ґерлінгd[3] |
Членство |
Леопольдина Landsmannschaft Hasso-Borussiad |
Франц Емі́ль Ме́льде (нім. Franz Emil Melde; 11 березня 1832 Гросенлюдер, Фульда — 17 березня 1901, Марбург) — німецький професор фізики. Закінчив Марбурзький університет, де був учнем професора математики Хрістіана Людвіга Ґерлінга[en]. Згодом Франц Мельде там викладав, зосередившись передусім на дослідженнях в акустиці[5], а також зробив певний внесок у вивчення капілярних явищ і поверхневого натягу та метеорологію. З 1860 він розпочав працювати асистентом Хрістіана Людвіга Ґерлінга в університетському фізико-математичному інституті, де замінив його на посаді у 1864.
Мельде відкрив явище стоячих хвиль, він же увів сам термін «стояча хвиля» (нім. stehende Welle) близько 1860 року[6][7][8][9]. У науці відомий експеримент Мельде[en] (1859), що використовувався для демонстрації у лекційній аудиторії[10] стоячих хвиль та їх форми на струні, і дозволяв виміряти швидкість синусоїдальних хвиль та визначати вплив зусилля натягу, довжини та маси струни на поперечні хвилі у ній. У досліді, що є класичною демонстрацією параметричного резонансу, спостерігалось збудження поперечних коливань (стоячих хвиль) у струні, прикріпленій одним кінцем до ніжки камертона, коливання якого періодично змінюють натяг струни з частотою, у двічі більшою за частоту власних поперечних коливань[11][12].
Франц Мельде був членом німецького студентського земляцтва (нім. Landsmannschaft). У 1885 його було обрано членом Леопольдини і у 1893 удостоєно срібної медалі Всесвітньої виставки у Чикаго.
Його наукові здобутки публікувались переважно у статтях в журналі «Poggendorff's Annalen», а також викладені у його підручнику «Akustik» (1883).
|
|