Франческо Пазнетті | |
---|---|
італ. Francesco Pasinetti | |
Дата народження | 1 липня 1911 |
Місце народження | Венеція, Італія |
Дата смерті | 1 квітня 1949 (37 років) |
Місце смерті | |
Громадянство | Італія |
Професія | кінокритик, сценарист, кінорежисер |
Alma mater | Падуанський університет |
Роки активності | 1934 — 1949 |
IMDb | ID 0664583 |
Франческо Пазінетті у Вікісховищі |
Франче́ско Пазіне́тті (італ. Francesco Pasinetti; нар.1 липня 1911, Венеція, Італія — пом. 2 квітня 1949, Рим, Італія) — італійський кінокритик, сценарист і кінорежисер.
Франческо Пазінетті народився 1 липня 1911 року у Венеції, Італія. Його брат — письменник і журналіст П'єр Марія Пазінетті[en]. У 1933-34 роках Пазінетті навчався в Падуанському університеті, потім на сценарному відділенні римського Експериментального кіноцентру.
Роботу в кіно Пазінетті почав у середині 1930-х років, писав критичні статті, головним чином присвячені експериментальному кінематографу. 1934 року за власним сценарієм поставив у Венеції напівдокументальний фільм «Канал ангелів», який брав участь у конкурсній програмі 2-го Венеційського кінофестивалю 1934 року. З 1941 року Пазінетті поставив близько 50-ти документальних і видових кінострічок, згодом режисував і художні фільми.
Пазінетті став відомим головним чином, як кінокритик та історик кіно. Йому належить низка теоретичних досліджень з історії кінематографа. Викладав і, з 1946 року, був директором Експериментального кіноцентру в Римі[1].
з 1958 року Італійський національний синдикат кіножурналістів на Венеційському кінофестивалі присуджує премію, названу на честь Франческо Пазінетті.
Рік | Категорія/Нагорода | Фільм | Результат | ||
---|---|---|---|---|---|
1934 | Кубок Муссоліні за найкращий італійський фільм | Канал ангелів | Номінація | ||
1948 | Найкращий документальний фільм | Площа Сан-Марко | Перемога |