Фрикці́йна переда́ча — механічна передача, що передає обертальний рух від ведучої ланки (вала, осі) до веденої внаслідок тертя, яке виникає між тілами кочення (дисками, конусами та ін.), притиснутими одне до одного[1].
Розрізняють фрикційні передачі за:
Переваги
Недоліки
Обертання веденого колеса здійснюється під дією сили тертя, що виникає в зоні контакту колеса при обертанні ведучого колеса:
де — нормальна сила тиску робочих поверхонь коліс;
Потрібна сила тертя між котками досягається примусовим притисканням котків відповідною силою F. Якщо сила притискання котків недостатня, то між котками може виникнути проковзування (буксування), що порушує нормальну роботу передачі.
Фрикційні передачі використовують не тільки для передавання обертового руху, але широко застосовують для перетворення обертового руху в поступальний — у всіх наземних транспортних машинах (колесо і рейка або дорога), а також у металургійній промисловості (прокатні стани), де передавання руху за рахунок тертя є основою технологічного процесу.
Вигідне застосування фрикційних передач у варіаторах — механізмах для безступеневого регулювання кутової швидкості. За допомогою фрикційної передачі можна забезпечити достатньо велике передатне число, але через обмеження габаритних розмірів передачі рекомендують брати U ≤ 10.
ККД фрикційних передач коливається в межах η = 0,90…0,95.
Це незавершена стаття з технології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |