Фрідріх-Вільгельм фон Ліндайнер-Вільдау
| Фрідріх-Вільгельм фон Ліндайнер-Вільдау | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Friedrich-Wilhelm Franz Max Erdmann Gustav von Lindeiner genannt von Wildau | ||||||||||||
 | ||||||||||||
| Народився | 12 грудня 1880[1] Клодзко, Республіка Польща | |||||||||||
| Помер | 22 травня 1963 (82 роки) Франкфурт-на-Майні, Дармштадт, Гессен, ФРН | |||||||||||
| Діяльність | військовослужбовець | |||||||||||
| Учасник | Перша світова війна і Друга світова війна | |||||||||||
| Військове звання | оберст | |||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||
Фрідріх-Вільгельм Франц Макс Ердман Ґустав фон Ліндайнер, знаний фон Вільдау (нім. Friedrich-Wilhelm Franz Max Erdmann Gustav von Lindeiner genannt von Wildau; 12 грудня 1880, Ґлац — 22 травня 1963, Франкфурт-на-Майні) — німецький штабний офіцер, оберст люфтваффе.
15 березня 1898 року, після завершення навчання в кадетському корпусі, поступив на службу в Прусську армію. 1 травня 1902 року залишив службу в Прусській армії і приєднався до сил оборони в Німецькій Східній Африці, служив ад'ютантом губернатора Густава Адольфа фон Гетцена. Учасник придушення повстання Маджі-Маджі. 31 липня 1908 року залишив службу в силах оборони, наступного дня повернувся в Прусську армію. Учасник Першої світової війни, майор. З 18 січня 1919 року служив у добровольчих прикордонних частинах на східному кордоні. 20 вересня 1919 року вийшов у відставку з правом носіння військової форми. Парцював у поштовій службі, одружився з голландською баронесою.
Ліндайнер активно займався бізнесом, багато подорожував Європою та Америкою. Оскільки він мешкав у Нідреландах, Ліндайнер не міг спостерігати ріст популярності нацистів у Німеччині. В 1932 році повернувся в Німеччину. Разом із дружиною відмовився вступити в НСДАП, хоча це негативно впливало на ділові та соціальні зв'язки. Незважаючи на антинацистські погляди, Ліндайнер вважав своїм обов'язком служити в люфтваффе, куди поступив на службу в 1937 році як один з найближчих співробітників Германа Герінга. Неодноразово подавав прохання про відставку за станом здоров'я.
Весною 1942 року призначений комендантом 3-го табору для військовополонених льотчиків в Загані. Таким чином, Лінлайнер отримав можливість служити своїй країні без безпосередньої служби режиму, який він зневажав. Заступник коменданта майор Ґустав Зімоляйт характеризував Ліндайнера як «чесну, неупереджену, ліберальну людину», його поважали і службовці табору, і полонені.
В ніч з 24 на 25 березня 1944 року 76 в'язнів організували втечу через пробурений тунель. Ліндайнер був відсторонений від служби і йому загрожував військовий трибунал, однак від зумів уникнути в'язниці, зобразивши психічну хворобу. Був призначений заступником командира піхотного підрозділу, який захищав Заган. В лютому 1945 року був поранений у боях з радянськими військами. Згодом здався британським військам.
2 роки Ліндайнер утримувався у таборі для військовополонених, відомому як «Лондонська клітка», давав свідчення співробітникам британських спуцслужб щодо вбивства співробітниками гестапо 50 втікачів з його табору. Колишні полонені льотчики засвідчили, що Ліндайнер дотримувався Женевської конвенції і заслужив повагу полонених.[2] В 1947 році повернувся в Німеччину.
Ліндайнер став прообразом фон Люгера, коменданта табору військовополонених у фільмі Велика втеча, знятому на основі подій 24-25 березня 1944 року. Ліндайнер помер 22 травня 1963 року, за 2 місяці до прем'єри фільму.
- Орден Корони (Пруссія) 4-го класу з мечами — за участь у жорстоких боях під час повстання Маджі-Маджі.
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Почесний хрест 3-го класу князівського ордена дому Гогенцоллернів з мечами (5 лютого 1915)
- Лицарський хрест 1-го класу ордена дому Саксен-Ернестіне з мечами (1 травня 1918)
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років)
- Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
- ↑ MAK
- ↑ The Great Escape, March 1944: Rob Davis. web.archive.org. 3 червня 2011. Архів оригіналу за 3 червня 2011. Процитовано 17 березня 2019.
- ↑ Lindeiner-Wildau, von, Friedrich-Wilhelm Franz - TracesOfWar.com. www.tracesofwar.com. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 17 березня 2019.
- Walters, Guy (2013). The Real Great Escape. Mainstream Publishing. ISBN 978-0-593-07190-8.
- Carroll, Tim (2004). The Great Escapers. Mainstream Publishing. ISBN 1-84018-904-5.