Фрідріх Гейслер

Громадянство Німеччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата народження 1 лютого 1866(1866-02-01)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народження Ділленбург Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата смерті 25 жовтня 1947(1947-10-25) (81 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце смерті Бонн Редагувати інформацію у Вікіданих
Рід діяльності хімік, інженер, гірничий інженер Редагувати інформацію у Вікіданих
Сфера роботи хімія[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Заклад освіти Боннський університет Редагувати інформацію у Вікіданих

Карл Людвіг Давид Фрідріх Гейслер (1 лютого 1866, Ділленбург — 25 жовтня 1947) — німецький гірничий інженер і хімік. Він відкрив особливу групу інтерметалідів, тепер відомих як Сплав Гейслера[3][4][5], які є феромагнітними, хоча складові елементи не є феромагнітними.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Фрідріх Гейслер народився як син Конрада Гейслера, власника заводу з виробництва кольорових металів Isabellenhütte Dillenburg. Він навчався в Боннському та Берлінському університетах і отримав ступінь доктора філософії в 1887 році в Берліні. Після роботи в Геттінгенському університеті він пройшов габілітацію в Берліні 1894 року. У 1901 році він відкрив феромагнітні інтерметаліди, тепер відомі як Сплав Гейслера, і провів деякі дослідження у співпраці з Марбурзьким університетом. Через патентні суперечки результати були опубліковані до 1903 року. З 1902 року він був головою Isabellenhütte.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • F. Heusler: Verh. Deutsche Physikalische Gesellschaft 5 (1903), S. 219 ff.
  • Personal- und Hochschulnachrichten Heusler 70th. Angewandte Chemie. 49 (12): 214. 1936. doi:10.1002/ange.19360491216.
  • 100 Jahre „Heuslersche Legierungen“ from University of Marburg

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  3. ↑ Heusler F. (1903). Über magnetische Manganlegierungen. Verhandlungen der Deutschen Physikalischen Gesellschaft (German) . 5: 219.
  4. ↑ Knowlton A.A. and Clifford O.C. (1912). The Heusler alloys. Trans. Faraday Soc. 8: 195—206. doi:10.1039/TF9120800195.
  5. ↑ Bozorth, Richard M. (1993). Ferromagnetism. Wiley-VCH. с. 201. ISBN 0-7803-1032-2.